“Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє!”

 
У 35-ліття побудови пам’ятника Лесі Українці в Торонто

 
Жіночі організації поза межами України були і є великою організаційною силою. У 1975 році, у сторіччя народження Лесі Українки та в міжнародний рік жінки, на пошану геніальної української поетеси споруджено пам’ятник Лесі Українці в Торонто.

Протягом багатьох років українська громада маніфестує свою пошану найбільшому майстрові слова, людині, яка ціле своє життя присвятила боротьбі за правду і волю, – Лесі Українці. Цього року зустріч громади відбулася серед зелено кучерявих дерев у Гай Парку, а Господь поблагословив намір прекрасним погідним днем.

Урочистим молебнем від-крито свято у сослужінні Високопреосвященного Архієпис-копа Української Православної Церкви Юрія Каліщука, ге-нерального вікаря Української Католицької Церкви, отця мітрата Івана Татарина та численного духовенства. Хор церкви Св. Петра і Павла відспівав незвичайно гарно, молитовно молебень.

Мистецьку програму ювілейної зустрічі офіційно відкрила історичним словом від українських установ голова Комітету Українок Канади Христина Вертипорох Болюбаш.

До підніжжя пам’ятника Лесі Українки поклали квіти доньки інженера Леоніди Вертипорох, голови ділового комітету побудови пам’ятника, – Христина Болюбаш і Божена Іванусів.

Програму мистецької зустрічі гарно і успішно вела голова ЛУК, Відділ Торонто Галя Винник. Святкове слово виголосила голова Крайової Управи ЛУК Христина Яріш-Бідяк. Вона на високому рівні проаналізувала творчість Лесі Українки – великого борця за найкращі цінності людини та нації. А також згадала, що побудова пам’ятника стала символом українського життя у Канаді та великим досягненням організованого жіноцтва. До-повідачка підкреслила прометеївські ідеї творчости Лесі Українки, які “довели, що є можливість осягнути неможливе”, а сьогоднішнім здобутком стала Помаранчева революція та Ук-раїнська демократична держава.

Прозвучали при-віти: генерального консула України в Торонто д-ра Ігоря Лоссовського, голови СФУЖО Марійки Шкамбари та від посла федерального уряду Бориса Вжесневського привіт передав Іван Бейкер. Ці покоління, які зросли на ідеях творчости Лесі Ук-раїнки, сьогодні є носіями організаційної солідарности та зма-гу за краще завтра українського народу.

Тріо юних співачок “Рута” – Наталка і Катруся Ляховичі та Ореста Баб’юк чудово відспівали дві пісні. Мисткиня художнього слова Ірина Завадська прочитала монтаж “Листи, що так довго ідуть”, передаючи скарб усного слова – вірш “Грай, моя пісне” маленькій учениці-декламаторці Христинці Бучмі. Хтось із присутніх голосно шепотів: “Кинуте зерно у душу дитини породить плоди у майбутньому”.

Жіночий хор “Діброва” (мистецький керівник Олеся Коник) милозвучно, з легкістю виконав дві пісні: “Ми підем, де трави похилі” і “Згадай рідний край”.

Заключним словом ведуча подякувала Владиці, отцям, виконавцям програми і громаді за численну участь у ювілейній зустрічі. Національним славнем закрито величне свято у прекрасному куточку нашого міста – Гай Парку. Усі присутні в піднесеному настрої щиро дякували членкам Комітету Українок Канади, що причинилися до звеличення ювілею.

Організоване жіноцтво супро-воджують слова поетки Лесі Українки: “Огню іскра великого повік не згасає”. І ми віримо, що ці слова завжди будуть з нами, давно запалена іскра любови до рідного народу не погасне у наших серцях.

Присутня І. В.