Україна під чужою окупацією

УКРАЇНА ПІД ОКУПАЦІЄЮ РОСІЇ В XVIII СТОЛІТТІ

Внутрішній лад

Суспільний лад за російської окупації

УКРАЇНА У XIX СТОЛІТТІ

Перші роки XIX століття

Війни з Францією і «Священний союз)

Доба реакції

Визвольні та національні рухи в Україні

Польське повстання 1830 р

Україна за доби Миколи 1

РЕВОЛЮЦІЙНИЙ РУХ 1840-их РОКІВ

ДОБА РЕФОРМ

РЕВОЛЮЦІЙНІ РУХИ В УКРАЇНІ

ЗАХІДНЯ УКРАЇНА ПІД ОКУПАЦІЄЮ АВСТРІЇ

УКРАЇНА ПІД ОКУПАЦІЄЮ РОСІЇ В XVIII СТОЛІТТІ

Захоплення Росією українських земель. Кінець
XVIII ст. характсріізусться невпинним зростом могутности Російської
імперії, що загарбала більшу частину українських земель під свою
владу, втратою Україною автономних прав і перетворенням її на зви-
чайну губернію Російської імперії. '

Величезне значення мала російсько-турецька війна 1769-1774 ро-
ків, зв'язана з іншими подіями загальноєвропейського значення. ^

Польща перебувала тоді в стані анархії. З початку XVIII ст. в її
внутрішні справи постійно втручалися сусіди, головним чином Ро-
сія. Особливо гаряча боротьба розгорнулася в Польщі 1734 року,
коли боролися там два кандидати на престіл: Станіслав Лещинський
та Август Саксонський, син померлого короля Августа II. Росій-
ський уряд, ввівши на польські землі свої війська, вирішив питання
в користь Августа III Саксонського, Його правління фактично було
правлінням магнатів, «королят», які вели боротьбу між собою. Засі-
дання парляменту зривалися, бо кожен із членів мав право своїм голо-
сом накласти «вето» на таке чи інше рішення і вимагати перегляду
справи. Протягом кількох років не можна було досягти згоди, бо завж-
ди хтось накладав "вето».

Велика, багата Польща не мала можливости налагодити свої фі-
нанси, ввести нові податки, створити міцне військо. До того «Вічний
мир» із Польщею року 1686 давав Москві, а потім Росії право втру-
чатися у її внутрішні справи під претекстом оборони православної
Церкви проти надуживань католицької держави. З XVII ст. час від
часу виникали проекти знищення Польщі як держави і розподілу
її території між сусідами. Вперше такий проект з'явився ще за
Хмельницького.

Року 1763, після смертп Августа III, Катерина II, ввівши війська
до Польщі, посадила на королівський престіл польського магната
Станіслава-Августа Понятовського. З того часу фактичним прави-
телем Польщі став резидент Росії при польському дворі. Таке ота-
новище, природно, викликало незадоволення польських патріотів.
Війна 1768 року дала їм підстави сподіватися, що Росія зверне всю

увагу на Туреччину, а тим часом Польща скористається з цього
і звільниться від російських впливів.

Росія домагалася, щоб Туреччина зреклася своєї зверхности над
Молдавією та Кримом. На це не погоджувалися ні Туреччина, ні
Австрія, яка хотіла оволодіти Молдавією. У такий критичний мо-
мент пруський король Фрідріх запропонував перший розбір Поль-
щі, за яким Росія мала б дістати білоруські землі, Прусія — Помо-
р'я і частину Великої Польщі, Австрія — Галичину. Сойм і поль-
ський уряд погодилися на цей розбір, і 1772 року, без спротиву, со-
юзники окупували Польщу. Року 1774 Австрія захопила Буковину:
Чернівці, Серет — переважно українські землі, та Сучаву — пере-
важно румунські землі, що входили до складу Молдавії.'

Щасливе для Росії закінчення війни з Туреччиною і Кучук-Кай-
нарджійський мир відкрили для Російської імперії широкі перспек-
тиви. Вона дістала вихід до Чорного моря; невеликі смуги берега
між гирлами Бога та Дніпра — на заході, між гирлами Берди та
Міюса й Дону та Еї—на сході — давали можливість заснувати тут
портові міста та розгорнути торгівлю; крім того Росія знову дістала
право мати на Чорному морі військову фльоту. Величезне значення
мало проголошення Туреччиною незалежности Кримського ханства,
яке було васалем Туреччини. Крим перестав бути постійною загро-
зою для України.

Наслідком нових умов, що склалися на південному прикордонні
Російської імперії, Запоріжжя втратило своє значення як захист
від татар та турків, і 4 червня 1774 року російські війська, які по-
верталися з турецького фронту, оточили Січ і зайняли головні
оселі Запорізьких вольностей. Запорізька Січ піддалася без спро-
тиву. Величезна територія Запорізьких вольностей була включена
в межі Російської імперії.'

Залишені на свої сили, кримські татари неспроможні були зор-
ганізувати тверду владу. В Криму розгорілась боротьба партій. Ро-
сійський уряд почав втручатися у внутрішні справи Криму й роз
палювати незадоволення його людности. Під претекстом пересліду-
вання християн, 1778 року генерал О. Суворов, що командував ро-
сійськими військами в Криму, дістав наказ вивести звідтіль хри-
стиян. Для греків засновано місто Маріюпіль в гарні ріки Калміюса,
а для вірменів — місто Нахічеван у гирлі Дону.' Вихід 32.000 хри-

стиян, найбільш працездатної частини населення, переважно хлібо-
робів, був тяжким ударом для Кримського ханства, що поставив Крим
у залежність від Росії в економічному відношенні.

Року 1783 Кримське ханство було приєднане до Російської імперії,
а в адміністраційному відношенні об'єднане з Катеринославським
намісництвом, під управлінням князя Г. Потьомкіна-Таврійського.
До Південної України приєднано величезну територію до ріки Кубані
та Єгорлика — на сході і до Дністра — на заході.

Після першого розбору Польщі в 1772 році, коли загарбання Ро-
сійської імперії обмежилися білоруськими землями, в Польщі знай-
шлися люди, які зрозуміли, що рятувати польську державу можна
тільки шляхом ґрунтовних реформ: обмеження шляхетських прав,
поліпшення життя інших станів, заведення в країні ладу. Проте,
пляни ці викликали опозицію збоку магнатів та вищої шляхти, які
в реформах бачили замах на їхні права та привілеї. Вони рішуче
заперечували права православних та дисидентів. Це викликало втру-
чання протестантської Прусії та православної Росії на захист їхніх
одновірців.

Не зважаючи на протести, прихильники реформ проголосили З
травня 1791 року нову конституцію: касувалося право «вето»; всі
справи в парляменті мали вирішуватися більшістю голосів; королів-
ська влада мала бути спадковою; збільшувалася армія, упорядкову-
валися фінанси, освіта. Але партія магнатів та великих панів про-
голосила в Торговиці конфедерацію і звернулась по допомогу до Пе-
тербургу. Прийшло російське військо, і слабі польські війська зали-
шили Правобережну Україну. В 1793 році Росія змусила короля від-
ступити їй Київщину, Поділля та значну частину Волиш й Білорусії
Прусія дістала більшу частину Великої Польщі та ДанцІҐ; Польщу
відрізали від моря. Так переведено другий розбір Польщі.*

Року 1794 вибухло повстання польських патріотів, на чолі якого
(.тав генерал Костюшко. Він обіцяв селянам волю, але вони в масі
не підтримали його; тільки невелика частина з-під Кракова приєд-
налася до повстанців. Після впертої боротьби російські та пруські
війська розбили військо Костюшки, а його самого взяли в полон. Ко-
мандувач російських військ О. Суворов здобув Варшаву. Польська
держава в 1795 році скапітулювала. Переведено третій, остаточний
розбір Польщі: Росія взяла собі решту Волині та Литву, Прусія —
Велику Польщу з Варшавою, а Австрія — Малу Польщу з Краковом
та Любліном. Таким чином під владою Російської імперії опинилися
всі українські землі, за вийнятком Галичини та Буковини.'

Адміністраційний розподіл українських земель змінено. Після
скасування Гетьманщини українські землі поділено на чотири ча-
стини. Уся колишня Гетьманщина перебувала під управлінням Мало-
російської Колегії та її голови «в характері генерал-губернатора».
Цією особою був генерал, незабаром граф П. Румянцев-Задунайсь-
кий. Друга частина — територія слобідських полків, після ліквіда-
ції полкового устрою, перетворена була на Слобідсько-Українську
губернію. Третю частину — територію Південної України — поділе-
но на дві окремі частини: Новоросійську губернію — на півночі, та
Запорозькі Вольності — на півдні. Року 1775 Запоріжжя було ска •
соване і вся територія Вольностей була поділена між двома губер-
ніями: Новоросійською — на правому березі Дніпра, та Озівською •—
на лівому. До Новоросійської губернії приєднано трикутник землі
між ріками Богом та Дністром, який дістала Російська імперія на
підставі Кучук-Кайнарджійського миру, а до Озівської губернії при-
єднано придбані на підставі того ж миру землі між ріками Доном та
Еєю. Обидві губернії перебрали під владою Г. По-ьомкіна. Року 1781
переведено реформу — засновано намісництва. Колишню Гетьман-
щину поділено на три намісництва: Київське, Чернігівське та Новго-
род-Сіверське. Намісником був спочатку граф П. Румянцев-Задунай-
ський, а з 1790 року — генерал М. Кречетніков (який у 1768 році
придушив Коліївщину).

Слобідсько-Українську губернію перейменовано на Харківське
намісництво з осередком у Харкові.

Новоросійську та Озівську губернії об'єднано в Катеринославське
намісництво; осередком його був спочатку Кременчук, а з 1784 року
— Катеринослав. До Катеринославського намісництва приєднано
землі Полтавського та Миргородського полків, з яких створено по-
віти — Полтавський, Кременчуцький, Олексоігільський. Намісником
увесь час був князь Г. Потьомкін-Таврійський.

Року 1795, після смерти Потьомкіна, створено Вознесенське намі-
сництво з трьох повітів Катеринославського намісництва: Єлисавет-
градського, Новомиргородського та Херсонського, з осередком у місті
Вознесенську. До намісництва приєднано українські землі, що їх
Росія придбала на правому березі Дніпра, до лінії Черкас на півночі.
Намісником був князь П. Зубов.

Року 1796 цар Павло 1 зліквідував намісництва, замінивши їх гу-
берніями. В Україні були: Малоросійська губернія з адміністрацій-
ним осередком у Чернігові; на Правобережжі три губернії: Волинсь-
ка, Подільська та Київська; Новоросійська губернія з осередком у
Новоросійську (так перейменовано Катеринослав); Харківська гу-
бернія (Слобідська), до якої відійшли східні повіти колишнього Ка-
теринославського намісництва (частини Олексоігільського, Слов'ян-

ського, Донецького та Павлоградського повітів). Року 1802 Новоро-
сійську губернію поділено на три: Миколаївську, Катеринославську
та Таврійську; Чернігівську та Полтавську губернії об'єднано в
Малоросійське генерал-губернаторство з осередком у Полтаві; Київ-
ську, Волинську та Полтавську губернії об'єднано в Київське гене-
рал-губернаторство; Слобідську губернію перейменовано на Харків-
ську, Після окупації Басарабії в 1812 році виникло Новоросійсько-
Басарабське генерал-губернаторство з губерніями: Херсонською,
Катеринославською і Таврійською та Басарабською областю. Такий
розподіл з невеликими змінами існував до 1917 року.'

ВНУТРІШНІЙ ЛАД

Наприкінці 1780 року царським наказом запроваджено на Ліво-
бережній Україні, колишній Гетьманщині, загальноросійський уст-
рій. З 1781 року Гетьманщину поділено на три намісництва: Київ-
ське, Чернігівське та Новгород-Сіверське. Малоросійську Колегію та
українські установи: Генеральний Суд, Генеральну Управу та Пол-
кові Управи скасовано; а замість них засновано установи російського
типу: на місце військового суду — палати кримінальні та «граждан-
ські»; в кожній губернії — замість судів Гродських те земських —
повітові суди; на місце військового скарбу — казенні палати; для
справ міських — магістрати і т. д. Малоросійську Колегію та військо-
вий суд залишено тимчасово для завершення незакінчених справ.
Полкові канцелярії залишено для військових справ полків до війсь-
кової реформи.' Павло 1 поновив деякі старі порядки: генеральний
та інші суди. Литовський Статут, як чинне право.

Внаслідок цих реформ занепало старе місто Глухів, як політйчно-
адміністрацийний та культурний центр Лівобережної України, а на-
томість почав зростати Новгород-Сіверський, маленьке сотенне місто,
яке на деякий час стало осередком намісництва. До цього намісництва
входили 11 повітів, розташованих на території трьох північних, най-
багатших й найкультурніших полків (Стародубського — цілком і ча-
стин Ніженського та Чернігівського).' На території Новгород-Сівер-
ського намісництва опинилися дві гетьманські столиці: Батурин
і Глухів з їхніми історичними традиціями та впливовою старшиною.

Новгород-Сіверський став значним культурним осередком Укра-
їни: адміністраційні установи притягали багато урядовців, які тво-
рили свої шляхеюські організації, засновано тут катедру нової епар-

хії, головну народну школу, духовну семінарію, тут гуртувалися
культурні сили, видатні громадські діячі, письменники, серед яких
виникає .думка про заснування університету. Велике значення мали
інші осередки намісництва: Київ з його Академією, Чернігів із Коле-
ҐІюмом."

1784 року російський уряд скасував козацький устрій України.
Замість 10 козацьких полків зорганізовано 10 карабінерних, по 6
ескадронів у кожному. З них складався окремий корпус — «Малоро-
сійська кіннота». Але реформа ця не була доведена до кінця, і ка-
рабінерні полки зберегли рештки територіяльної організації, а голов-
не—в них була українська старшина. У російській армії карабінерні
полки являли собою майже автономну організацію.

Карабінерні полки в Україні зберігали багато рис старої україн-
ської козацької організації. Рядовий склад здебільшого становили
козаки старого полку, командний склад — здебільшого колишня пол-
кова та сотенна старшина.

У Стародубському полку першим командиром був полковник ї.
Максимович, унук мазепинця. Його змінив у 1789 році полковник М.
Миклашевський, правнук мазепинця."

Сама реформа — перетворення козацьких полків на реґулярні —
викликала велике незадоволення старшинської маси та рядового ко-
зацтва, особливо, коли року 1788 полки поділено: Стародубський,
Чернігівський, Ніженський, Київський та Глухівський залишено як
«важкокінні», а Переяславський, Лубенський та інші стали «легко-
кінними»

Незадоволення в Україні заміною карабінерними полками ко-
зацьких було так велике, що під час війни з Туреччиною постала
думка про поновлення козацьких полків. Року 1788 В. Капігіст подав
Катерині II проект, що мав назву: «Положение, на каком может бьіть
набрано й содержано войско охочих козаков». Це було б, на думку В.
Капніста, окреме, фактично не зв'язане з російською армією козаць-
ке військо з добровільців з командою, що складалася б із старшин-
українців, обраних козаками.

Проте, не зважаючи на тяжкі зовнішні умови — бо тількищо поча-
лася знову війна з Туреччиною — О. Безбородько, переконаний про-
тивник гетьманату, висловився з цього приводу негатиано: окреміш-
ність українського війська та виборність уважав він за речі небез-
печні. У той же час Г. Потьомкін, намісник Південної України, вва-
жав цей проект дуже корисним і радив взяти за зразок Донське вій-
сько. Катерина II також прихильно поставилася до проекту, споді-
ваючись, що до козацького війська можуть приєднатися втікачі до

Правобережної України. Але реалізація пляну була перенесена на
Південну Україну, і в січні 1790 року Потьомкіна проголошено «Ве-
ликим Гетьманом козацьких Катеринославських та Чорноморських
військ». Це було не те, чого хотіли Капніст та його однодумці."

Ліквідація українських установ та полків робила величезний
переворот у соціяльних відносинах України. Десятки урядовців і
старшин, що мали впливові посади, звільнено. Більша частина з них
дістали значні пости в нових уже, російських, установах і змінили
українські ранґи на російські, відповідно до «Табели о рангах» Петра
1. Полковники стали бригадирами. Дехто із старшин зробив при цьо-
му велику кар'єру вже в Росії або в російських установах України.
Полковник Київський Олександер Безбородько, син видатного гене-
рального писаря, зробив надзвичайну кар'єру: він став секретарем Ка-
терини II, а за Павла — найяснішим князем та канцлером Російської
імперії. О. Безбородька характеризував історик права, Б. Нольде,
такими словами: «одна з найблискучіших постатей, що їх створила
імперська бюрократія від часів Петра 1 до доби Миколи П включно».
Сучасник Безбородька, П. Завадовський, що почав кар'єру секрета-
рем Малоросійської Колегії, закінчив її з титулом графа, як міні-
стер освіти. До високих постів дійшли інші сучасники: В. Кочубей,
з титулом князя, був віцеканцлером, Д. Трощинський — міністром
уділів та юстиції і т. д.

Багато представників української старшини посіли видатні пости
в Україні—в російських установах: 1. Гудович з 1798 року був губер-
натором Малоросійської губернії; А. Милорадович з 1781 року — пра-
вителем Чернігівського намісництва; П. Коропчевський року 1797 дій-
шов до посади віцегубернатора Малоросійської губернії: М. Микла
шевський з 1797 року був цивільним губернатором Малоросійської
губернії; з року 1785 намісником Новгородсіверським був колишній
генеральний суддя 1. Журман; віцегубернатором — поручником
правителя став В. Туманський, колишній член Малоросійської Ко-
легії, а після нього, з 1785 року — останній полковник Стародуб-
ський, Я. Завадовський.^

Губерніяльними маршалами були: Катеринославським — М. Кап-
ніст (1795); Київським — В. Капніст (1785). Новгородсізерським мар-
шалом був поет О. Лобисевич, а Чернігівським — А. Полетика. Це
було в 1785-1788 роках."

СУСПІЛЬНИЙ ЛАД УКРАЇНИ ЗА РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ

Шляхетство. Поруч з ліквідацією автономії України й пере-
творення її на звичайну російську область, ішло перетворення укра-
їнської старшини на загальноросійський стан — на «шляхетне ро-
сійське дворянство». У цьому дуже сприяла сама старшина, яка про-
тягом багатьох років вимагала надання їй прав російського дворян-
ства. У попередній частині була вже мова про ті категорії старшини,
які оформилися у XVIII ст. Найвищі з цих категорій без заперечень
були визнані російським урядом за шляхетські. Року 1781 було вста-
новлено, що значкові товариші належать до шляхетського стану.
Цим встановлювалося межу між «рядовим» козацтвом і його верхів-
кою, яка протягом понад сто років викристалізовувалася, набувала
різного роду привілеї та права. У наслідок цієї еволюції «Україна
мала зверхній стан суспільства».

Року 1785 Катерина II поширила на Україну права російського
дворянства. Це було логічним наслідком позбавлення України авто-
номних прав: оскільки Лівобережна Україна ставала органічною
частиною Російської імперії — становий поділ населення був при-
рівняний до станового поділу населення Росії, з додатком козацтва,
якому не відповідали стани Росії.

Претендентам на дворянство треба було довести свої права. В кін-
ці XVIII ст. і на початку XIX ст. українська старшина гарячкове роз-
шукує докази своїх дворянських прав. Щоб одержати ці права,
треба було довести претендентові своє походження або від справжніх
дідичів, шляхти польських часів, або — від вихідців-дворян з інших
країн, або довести, що ще в Польщі визнавали за ним шляхетську
гідність," або виставити 12 свідків «благородного образу жизни».
В останній стадії питання вирішував департамент герольдії Сенату.

У цьому питанні знову поділилися старшини південних і північ-
них полків. У південних полках справа стояла зле: старшині тяжко
було довести походження від «шляхетних» предків, отже залиша-
лося або доводити службу предків в рядах козацької старшини, або
виставляти 12 свідків. Наслідки були сумні: дуже багато старшин,
особливо значкових товаришів, не дістали дворянства. Краще було
в північних полках: там доводили головним чином переходи пред-
ків, білоруських шляхтичів із Могилівського та Мозирського повітів
до Стародубського та Чернігівського полків.

Тільки в 1835 році справа була закінчена: дворянство було при-
знане бунчуковим та військовим товаришам, але значкові товариші
цих прав не здобули. Правда, за довгий час клопотань чимало знач-
кових товаришів здобули право дворянства персональною службою,

все ж число, яким не надано дворянства, було велике. З цього кола
вийшли «різночинці» — службова інтелігенція, духовенство, а дехто
був приписаний до козацтва."

На Лівобережній Україні діяли особи, які ставили своїм зав-
данням допомагати сучасникам доводити свої права на дворянство.
Цю справу вважали вони за «подвиг» для слави України. Відомо ба-
гато людей, які присвятили себе цій справі: А. Чепа, В, Полетика,
Р. Маркевич, В. Чарниш, М. Милорадович, Т. Калинський та ін. Чепа
казав, що робить це «по усердию й любови к нации», Т. Калинський
— «от безпристрастного к отечеству поревнованияі». Здебільшого
були вони самі безперечні дворяни, значні дідичі, матеріяльно не за-
інтересовані наслідками праці, а робили це тільки для «блага нации».

Цей рух мав дуже велике значення: особи, що розшукували до-
кази прав на дворянство, вивчали літописи, хроніки, універсали і т. п.
джерела історії України. Питання «нації» стало основним, і воно
об'єднувало людей з різних таборів."

Інші умови були на Правобережній Україні, де дідичі були май-
же виключно поляки. Російський уряд не визнавав національного
питання; ввесь суспільний лад залишився недоторканим, і польське
шляхетство зберегло всі свої права.

Селянство. Різко змінилося становище селян. Уже зверта-
лося увагу на те, що протягом цілого XVIII ст. воно погіршувалося.
Зникали вільні посполиті, які або ставали економічно залежними від
землевласників, або тікали на Запоріжжя, на Південну Україну, на
Дін. Року 1735 вільних селян залишалося тільки 35°/о. Року 1763
російський уряд, щоб покласти край переходам селян, видав наказ,
яким заборонялось переходи селян без дозволу пана. Проте, після
того втеча селян ще більше підсилилась, бо вони побачили в тому на-
казі початок закріпачення.

Року 1783, після зруйнування Запорізької Січі, заборонено селя-
нам переходити з того місця, на якому застала їх ревізія. Цим закрі-
пачено селян і зрівняно їх із російськими селянами. Але мета не була
досягнута: хоч не було вже Запоріжжя, залишилися запорізькі сте-
пи, що, після зруйнування Січі, перейшли під управління Катерино-
славського намісництва, правитель якого, Потьомкін, вже в 1776
році наказав не повертати втікачів. І дійсно, до Катеринославського
намісництва стягалися втікачі з усієї України.

Наказ 1783 року позбавив селян права переходу. Це ще не було
кріпацтво, пан ще не мав прав на особу селянина, не міг продати його
без землі, перевести до іншого маєтку, але де факто це було кріпацт-
во, бо селянин був позбавлений можливости покинути свою садибу

свого пана, а в умовах станової держави все управління, суд, перебу-
вали в руках шляхетства, і скарги до якої б то не було інстанції мог-
ли тільки погіршити становище селянина. Залишалися, як було
завжди перед тім, два шляхи: втеча світ-заочі, на Південну Україну,
Дін, пізніше — на Кубань (Правобережна Україна перестала бути
місцем для втечі) або — повстання, число яких збільшувалося в кінці
XVIII ст."

Року 1795 приєднано до Росії Правобережну Україну. Надії там-
тешніх селян, що єдиновірна, православна Росія звільнить їх з-під
влади польських панів, не справдилися. Навпаки, становище селян
стало ще гіршим. Російський уряд підтвердив права польських па-
нів і навіть збільшив їх. Ніколи за польського панування не мали
вони такої влади над селянами, яку дістали від російського уряду.
До того ж селяни позбавлені були тепер можливости робити повстан-
ня, бо не було Запоріжжя.

Козацтво, Головна маса козацтва не дістала дворянських
прав і створила окремий стан, який зайняв місце між дворянством і
селянством. Козаки в Чернігівській та Полтавській губерніях зали-
шилися як вільна сілька людність. Козаки мали свої окремі права,
які були застережені законами Російської імперії і в майбутньому
ввійшли до «Своду законов Российской Імперии». Так існували ко-
заки протягом цілого XIX ст. і тільки революція 1917 року знищила
козаків як стан і скасувала їх права та привілеї. Характеристичне
побутове явище: козаки здебільшого не зливалися з селянством, пи-
шалися своїм козацтвом і рідко мали шлюбні зв'язки з селянами."

Але не всі козаки зберегли свої права. Вже була мова про те, як
у середині XVIII ст. багато козаків «зубожило». Тяжкі війни, а го-
ловно — примусова праця то на каналах, то на будуванні фортець,
безправне становище супроти власної сотенної старшини, зменшення
земельних володінь внаслідок поділу їх між спадкоємцями, тощо,
призводили до того, що козаки переходили до панів, як вільні поспо-
литі, виконували для них різні повинності, відбували панщину, але
почували себе вільними й могли в перший-ліпший час покинути пана.

На цьому грунті йшла вперта боротьба, бо козаки не відмовляли-
ся від своїх прав, а дідичі вважали їх за своїх посполитих нарівні з
селянами. Справа ускладнювалася тим, що були села, в яких ко-
зацькі та селянські дільниці або двори селян та козаків стояли су-
межно. Вже «Румянцевський» опис викликав велику тривогу серед
козацької маси: вважалося, що записаний до опису був уже прикріп-
лений до певного місця. Але опис не набув практичного значення.

80-ті роки внесли багато хвилювання: з одного боку козацька стар-
шина діставала права російського дворянства, а з другого — селян,
а разом із ними й козаків, що жили на поміщицьких землях, позбав-
лено права переходу. Рядові козаки занепокоїлись, і посипались від
них скарги та домагання до «депутатських комісій» та до Сенату про
надання дворянських прав.

У той же час в Україні почалися повстання, ініціяторами яких
були закріплені панами козаки. Вище була мова про повстання в
Кліщинцях 1761-1770 рр. Але найбільшого значення набуло повстан-
ня в с. Турбаях. Там закріпачені дідичами, братами Базилевськими,
козаки почали легальне добиватися прав, але, не знайшовши захисту
в суді, перейшли до активної боротьби. Вони забили дідичів і зоргані-
зували самоуридування на зразок козацького. Протягом 4-ох років
військова сила не могла подолати повстанців. Потьомкін звернувся до
Катерини II з листом, в якому писав, що вважає за шкідливе вжи-
вати військову силу проти «своїх і внутрі землі», бо, мовляв, вістки
про це можуть викликати за кордоном погані чутки." Потьомкін до-
бився включення до Катеринославського намісництва села Турбаї,
разом з іншими селами Градижського повіту. Він запропонував влас-
никам продати маєток і мав на меті переселити козаків на південь —
до Очаківського степу, але цей плян зреалізовано вже після його
смерти, а саме переселення відбулося після жорстокого покарання
ватажків повстання."

Південна Україна. Південна Україна мала вийнятково
становище серед інших частин України. Після ліквідації Запорізької
Січі вся територія Вольностей, разом із Новоросійською губернією,
перейшла під владу Г. Потьомкіна. Уся величезна територія Запо-
різьких Вольностей, яка охоплювала понад ІЗ мільйонів десятин
землі — разом із Новоросійською губернією та новопридбаним-і за
Кучук-Кайнарджійським мировим договором районами: трикутником
між Богом та Дністром, трикутником між Ноном та рікою Еєю і Єгор-
ликом — були поділені на дві губернії: Новоросійську — на правому
березі Дніпра та Озівську — на лівому. Року 1782 вони об'єдналися
в намісництво Катеринославське, під владою намісника та генерал-
губернатора Потьомкіна. Влада його ще більше зросла після приєд-
нання до Російської імперії Кримського ханства: Крим, під назвою
Таврійської области, також був переданий під владу Потьомкіна.

Особа Потьомкіна дуже цікава й багато дечого пояснює в дальшій
історії Південної України. Потьомкін мав великий вплив на Кате-
рину II, користався її пошаною і необмеженим довір'ям в управлінні

колосальною країною — від Бога до Куб.і^. від Полтави до Криму
він залишався ввесь час необмеженим володарем: у розпорядження
його не втручалися ні цариця, ні Сенат, і він міг витрачати на Пів-
денну Україну величезні кошти.

Головною метою правління Потьоміака було — якомога скоріше
заселити Запорізькі Вольності, на яких за приблизним обрахунком
сучасників бу.іо понад 100.000 душ чоловічої статі. В одному з перших
наказів Потьомкіна, року 1770, сказано: «втікачів не повертати», і
цей наказ залишався в силі до його смерти в 1791 році. Наслідки цьо-
го наказу були величезні: до Південної України посунули втікачі з
всіх частин України: посполиті, кріпаки, скарбові селяни. На те, що з
Катеринославського намісництва не повертають утікачів скаржи-
лися поміщики своїм маршалам, губернаторам Катеринославського
намісництва, Сенатові, самому Потьомкінові. Але його наказ був
міцніший за всі скарги, і втікачі залишалися на місцях. Потьомкін
у своїх листах до Катерини II пояснював, що, якби почати видавати
втікачів, то вони втікатимуть до Польщі. В іншому випадку черні-
гівським дідичам, які подали колективну скаргу про те, що їм не
повертають втікачів, він відповів так: «Ці люди в Херсонському
повіті стали корисними для держави селянами. Чому ж примушені
були вони тікати з батьківщини? Очевидно, жорстокість панів при-
мусила їх покинути свої села та землі й тікати»."

Колонізацію за Потьомкіна можна поділити на три роди: помі-
щицьку, селянську та міську,

Поміщикам роздавали землі за пляном, який був укладений для
Новоросійської губернії в 1764 році, а.іе його трохи змінено. Усі землі
були відмежовані, і в кожному повіті була докладна мапа із позна-
ченням кожної дільниці. Розмір дільниць збільшено: на один селян-
ський двір давали по 60 десятин землі. Поміщикам давали не менше
як 1.500 десятин, на яких він мусів оселити 25 селянських дворів, і не
більше як 12.000 десятин — на 200 дворів. Полегшено й реченець за
селення: половину належного числа селян треба було заселити про-
тягом 5-ти років, а повне число — протягом 10-ти.

З цих мап та «ордерів Потьомкіна», наказів його, видно, що з усієї
маси поміщиків 2.143 душ найбільші дільниці — по 12.000 десятин —
дістали тільки 1,1%, а до 1.000 десятин — 57,70"/о. Щодо соціяльного
становища поміщиків, то представників аристократії було серед них
тільки 28, себто 1,3"/о.. Головна маса поміщиків складалася з російсь-
ких військових старшин та цивільних урядовців нижчих і середніх

рангів — 68,2°/о; українських старшин та урядовців було 10,5°/о. Та-
ким чином, більшість поміщиків складалася з середніх категорій
урядовців. Серед них було багато запорізьких старшин, які залиши-
лися й дістали дільниці землі. З-поміж поміщиків було дуже мало
чужинців: на все намісництво 23 особи, себто 1,0°/о. Таким чином ці
цифри спростовують поширену думку про те, що Запорізькі Воль-
ності роздано аристократам та вельможам, а також чужинцям."

Дістати землю в Південній Україні було легко, але заселити її —
дуже тяжко. Знайти 25 або й більше селян, щоб закріпити за собою
надані землі, було справою не легкою. Поміщики приймали втікачів
без будь-якого контролю, висилали до Польщі агентів, які викликали
селян, заманювали селян у сусідів, перехоплювали тих, хто їхав до
інших поміщиків, і, не зважаючи на те, через 10-15 років господарю-
вання часто не було навіть половини належного числа селян.

Наприклад, у селі Івангороді, поміщика генерала Іжицького, на
5.574 десятинах було 18 лише селян, замість 93; у селі Аврамівці,
секундмайора Коростовцева, — 39 селян замість 53. На пана оброб-
чяли селяни невеликі клаптики землі, наприклад, у селі Андріївці,
прапорщика Байдака, з 1.345 десятин тільки ЗО; у селах Олександрів-
ці та Тритузному на поміщика, сенатора 1. Безбородька, обробляли
тільки І/Ії частину того, що обробляли собі; в селі Іванівці, колиш-
нього радника Кудашева, на поміщика обробляли 1/24 частину. Ці
приклади показують, як тяжко було господарювати поміщикам і як
мало прибутку давали їм землі. Отже, зрозуміло, як повинні були
поміщики цінити кожного селянина, який закріпляв за ними право
на володіння землею, і які легкі умови праці повинні були ставити
вони селянам.

Бували випадки, що, не обмежуючись вільними «підданими», по-
міщики переводили на свої землі кріпаків, куплених без землі, «на
свод», переважно з російських губерній, але в цілому число кріпаків
було невелике: на 150.068 «підданих» — вільних селян було тільки
5.653 кріпаків."

Другим родом колонізації, була селянська. Значну частину скар-
бових сіл заселили скарбові селяни, серед яких були й запорожці-.
Вони одержували по 60 десятин на двір. Так само начальство скарбо-
вих сіл усіма засобами намагалося притягти селян — і найбільшу
частину їх давали втікачі.

Населення скарбових та приватних сіл було українське. Незначну
частину його становили росіяни, серед яких були старовіри, «одно-
двірці», колишні солдати. У цілому селян у скарбових оселях було
200.323 душ чоловічої статі. Крім українців та росіян були також
греки та вірмени, виселені 1778 року з Криму, та німці, переважно
меноніти (анабаптисти), але їх було небагато — вони становили лише
2*/е загальної кількости населення Катеринославського намісництва."

Третім родом колонізації була міська. У Запорізьких Вольностях
майже не було міст, і тому довелося будувати їх для всіх повітів. У
Катеринославському намісництві було 15 міст. Деякі з цих повітових
міст не розвинулися, і населення їх мало відрізнялося від сільського.
Але інші вже в перших роках свого існування почали грати значну
ролю в економічному житті країни. По містах оселялися купці ре-
місники, засновувалися цехи. Серед міст виключно скоро залюднені
були Нахічеван та Маріюпіль, де замешкали вірмени та греки і Кри-
му. Почав розвиватися Катеринослав, головне місто намісництва,
в якому незабаром постали ряди крамниць, адміністраційні будинки,
передбачали заснувати університет та музичну академію. Великого
значення набув Херсон, де скупчувалися купці з України, Росії,
Польщі, Франції, Австрії. Херсон став пізніше головним торговель-
ним портом на Чорному морі, з якого вивозили збіжжя до Західньої
Европи.

Кількість міської людности зростала. Наприклад у 1774 році куп-
ців було 1.692, а у 1789 році було їх уже 2.236; число цехових із 1.054
душ у 1774 році зросло до 16.149 в 1789 році."

У містах було більше чужинців. Крім Нахічевану та Маріюполя
в інших містах теж було багато росіян — купців, ремісників. Особ-
ливо космополітичний характер мав Херсон, в якому було багато
французів, поляків, турків, італійців. Тут були торговельні контори
французів-братів Антуан, австрійських купців Біллесгофен, польсь-
ка контора графа Прото ПотоцькогоЛ'

Населення Катеринославського намісництва протягом 17 років
(1775-1792), не зважаючи на війну 1787-1791 рр., збільшилося при-
близно в чотири рази: року 1774 було 107.108 душ чоловічої статі,
а в 1792 році вже 419.849."

Окреме місце в історії заселення Південної України кінця XVIII
століття належить козакам.

Після зруйнування Січі в 1775 році значна частина — переважно
запорожців-сіромах, себто тих, що не мали жадної власности, поман-

дрували на Тилигул. Від російського начальства діставали вони «бі-
лети» на рибну ловлю, але додому не верталися. Турецька влада
оселила їх за Дунаєм. Таких утікачів рахують приблизно тисяч на
п'ять. Решта запорожців, що жили в Січі та в паланках, у зимівниках
та слободах, залишилися. Старшина зберегла свої зимівники й, за
«пляном», дістала землі до норми—від 1.500 до 12.000 десятин землі,
Дехто дістав навіть більше, як наприклад, Пишмич — 12.400 десятин,
колковніїк Старець — 14.636, отаман Кірпак — 11.912. Багато-хто з
колишньої запорізької старшини стали дідичами, одержали російські
ранГи. а дехто — посади в новому управлінні країни. Серед старшини
було чимало статечних господарів, які мали добрі господарства, зай-
малися скотарством, рільництвом, розводили коней, овець, мали
значні суми готівки."

Залишилося багато рядових козаків, яких приписано до скарбо-
вих селян. У 1776 році зимівники знесено і запорожців переселено до
великих слобід як військових поселян. Потьомкін закликав козаків
вступати до пікінерних полків, але вони до тих полків ішли неохоче.

Не кидаючи думки про поновлення козацтва, Потьомкін вирішив
використати для цього запорожців. У 1783 році він розпочав перего-
вори з колишньою запорізькою старшиною: Сидором Білим, Г. Легко-
ступом, Чапігою про створення покірного собі нового Запорізького
війська. Так зародилася нова організація — «Військо чорноморських
козаків». У своїх плянах Потьомкін мав, з одного боку, створити на-
дійне козацьке військо, а з другого — притягти запорожців, що осе-
лилися за Дунаєм."

Року 1787 почалася російсько-турецька війна і загострилося пи-
тання про можливість нападів турків на Південну Україну. Чорно-
морське військо, яке набуло ще більшої важливости, одержало назву
«Військо вірних чорноморських козаків», а року 1790 Потьомкін ді-
став титул «Великого гетьмана чорноморського війська». Так проект
В. Капніста з року 1783 про відновлення козацьких полків," не
апробований Катериною II для Лівобережної України, використав
Потьомкін для України Південної.

Чорноморське військо було зорганізоване на зразок старого Запо-
різького війська. В Олешках засновано Кіш, де зібралося 12.000 коза-
ків під командою Сидора Білого. Але старшину не обирали, а її при-
значав сам Потьомкін. На ті часи організація навіть такого війська
приваблювала колишніх запорожців і селян, які масами втікали з

України. Спроби приєднати до чорноморських козаків російські за-
логи старовірів, російських міщан, не вдалися. Проте, Потьомкін
успішно побільшував їх число, купуючи у поміщиків села й повер-
таючи їх населення на військових поселян."

Року 1790 під Чорноморське військо приділено між Дністром і
Богом землю, де засновано 25 слобід і поселено коло 9.000 душ обох
статей. Але 1791 року Потьомкін помер. Чорноморців виселили на
Тамань, але згодом їм вдалося добитися дозволу перейти над ріку Ку-
бань і створити там своє військо, яйе пізніше дістало назву «Кубан-
ського війська»- їм видали навіть деякі реліквії Запорізької Січі,
ікони, грамоти. Тоді багато запорожців також перейшло на Кубань,
творячи там курені та паланки. Вони зберегли запорізькі пісні, пере-
кази, звичаї і аж до революції 1917 року залишалися останніми
спадкоємцями старого Запоріжжя, не зважаючи на всі заходи росій-
ського уряду зрусифікувати їх."

Наступник Потьомкіна, князь П. Зубов, заснував 1795 року нове
намісництво з адміністраційним осередком у Вознесенську. Проте,
6 листопада 1796 року померла Катерина II, а 12 грудня новий цар
Павло, бажаючи знищити всякі згадки про Катерину П, зліквідував
намісництва й об'єднав Катеринославське та Вознесенське наміс-
ництва з Таврійською областю у величезну Новоросійську губернію.
Катеринослав перейменовано на Новоросійськ.

Так штучна назва «Новоросія» поширилася на всю Південну
Україну, і цю аберацію — ніби країна «Запорізьких Вольностей» е
Росією, а не Україною — твердо засвоїли і сучасники, і нащадки,
і адміністрація, і історики — до середини XX століття.

Після смерти Потьомкіна посипалися скарги поміщиків на вте-
чі селян до Південної України. Хоч наказ Потьомкіна «не повертати
втікачів» не був офіційно скасований, на практиці становище селян
змінилося, і декому з поміщиків завертали збітців.

У відповідь на скарги поміщиків Павло поширив на Південну
Україну кріпацтво. Наказ 12 грудня 1796 року забороняв селянам
Катеринославського і Вознесенського намісництв та Таврійської
области переходити з місця на місце, а поміщикам дозволяв розшу-
кувати своїх утікачів, і поміщик, у якого знаходили збіглих селян,
мусів платити за кожного 50 карбованців або повертати тому, від
кого вони втекли." Цей наказ ще не вводив кріпацтва в повному об-
сягу, бо особа селянина не визнавалася власністю пана, але за тодіш-
ніх умов, коли адміністрація та суд були станові, шляхетські, зви-

чайно, селянин не міг доходити своїх прав. Наприкінці XVIII ст. в
Південній Україні деякі поміщики жорстоко карали і навіть торту-
рували своїх селян."

Унаслідок введення закону 12 грудня 1796 року селяни почали
тікати з Південної України на Дін, на Кубань, на Кавказ. Адміністра-
ція безуспішно вживала різних заходів, щоб припинити цю втечу.

Наприкінці XVIII ст. центр уваги нових адміністраторів Півден-
ної України перенісся на захід. Там у 1793 році біля старовинної фор-
теці Гаджібея засновано місто Одесу, якому приділено 30.700 десятин
землі. Заселялася Одеса спочатку слабо: 1793 року в ній було лише
8 чоловіків та 10 жінок, а року 1799 — вже 4.573 осіб обох статей.
Місцевість над берегом глибокого Бозького лиману сприяла тому, що
Одеса швидко зростала і на початку XIX ст. стала багатим космопо-
літичним містом, де зосередилася чорноморська торгівля. За перші
25 років існування Одеси оборот її торгівлі збільшився в 11,7 раза,
тоді як у цілій Російській імперії — тільки в 2,4 раза."

Заселення Південної України, з її запорізькими степами, та на-
ближення до Чорного моря мали величезне значення для України,
не зважаючи на те, що робилося все це «во славу Росії та її величі».
Прагнення Росії заволодіти Чорноморським узбережжям збігалося
з прагненням України, яка ввесь час свого історичного існування,
починаючи з походів Аскольда і закінчуючи проектами Мазепи, до-
магалася панування на Чорному морі.

Прагнення Росії вилилося наприкінці XVIII ст. в химерному
«грецькому проекті» — модернізованій теорії III Риму. Цей III Рим
— Москва-Петербург — за цим проектом мав заволодіти II Римом —
Візантією. Успішне закінчення війни з Туреччиною в 1774 році, опа-
нування Криму та всього північного узбережжя Чорного моря нібито
робили реальною мрію російських царів. Під час тріюмфальної подо-
рожі Катерини 11 до Криму в Херсоні стояла брама з написом: «Шлях
на Царгород». У розмовах із монархами Европи Катерина II визна-
чала поділ впливів: Австрія мала дістати 1-й Рим, а Росія — 11-й —
Візантію. Для реалізації цього пляну навіть дано ім'я унукові Кате-
рини 11 — Константин: його призначала вона на поновлений престіл
імператора Візантії."

Але незалежно від цих плянів Росії, Україна дістала вихід до
Чорного моря, і перед нею відкрився шлях до небувалого економіч-
ного розвитку. Поміщики переходили до інтенсивних способів госпо-
дарства, заводили многопільну систему, тонкорунних овець-мерино-
сів тощо. Україна стала шпихліром для цілої Европи.

УКРАЇНА У XIX СТОЛІТТІ

І. ПЕРШІ РОКИ XIX СТОЛІТТЯ

6-го. .опада 1796року несподівано померла цариця КатеринаІІ.
Протягом 34-літнього її правління Україна втратила всі свої права,
останні залишки автономії, і була зрівняна з російськими губерніями.
Українці покладали багато надііі на нового царя Павла, який, під
час правління матері, виявляв інтерес та симпатії до України. Споді-
валися навіть поновлення гетьманства. Проте, помилилися: Україна
майже нічого не дістала від царя Павла. Єдине, що він зробив, це
повернув Генеральний Земський та ПідкоморськиН суди, Магде-
бурзьке право та старий адміністраційний поділ на повіти."

Року 1801 Павла задушили російські ґвардійські старшини. На
престіл вступив Олександер 1 (1801-1825), який заявив, що правитиме
за прикладом своєї бабуні, Катерини П. Вихований швайцарським
емігрантом Лагарпом, Олександер мав репутацію ліберального, гу-
манного правителя. Він створив «неофіційний комітет» із друзів
своєї молодости: росіянина, графа Новосільцева, українця, князя Ко-
чубея та поляка, графа Чарторийського. По всій державі ширилися
чутки про «нову еру». Змучені деспотизмом попередніх часів люди
сподівалися кращого. Надію на скасування кріпацтва приніс закон
про «вільних хліборобів», який давав право поміщикам звільняти
іелян і переводити кріпаків на вільних селян. Але ця надія не справ-
дилась.

Генерал-губернатором Малоросійським призначено князя Олек-
сія Куракіна. Гуманний, освічений, він шанував українські традиції
і користався серед громадянства популярністю. 1. Котляревський
навіть присвятив йому «Оду» українською мовою.
• Великою подією було відкриття 1805 року першого в Україні уні-
верситету, в Харкові. Засновано його заходами шляхетства та ку-
пецтва; на чолі поміщиків стояв В. Каразін. Навколо університету,
ректором якого був П. Гулак-Артемовський, скупчилися українські
вчені та письменники. Серед професорів були ліберальні західньо-
европейські вчені, в тому числі філософ Шад."'

У Харкові почали видавати часописи: «Украинский Вестник»,
«Украинский Журнал». В. Каразін заснував Філотехнічне Това-
риство, яке тирило нові технічні методи в сільському господарстві.
З-поміж його численних членів багато було противників кріпацтва.

Своєрідного характеру набула Одеса: вона хутко зростала, при-
ваблюючи чужинців-комерсантів і промисловців. На якийсь час про-
від у цьому місті опинився в руках французьких емігрантів — гер-
цога Рішельє та графа Дерібаса. Тут постав культурний осередок
європейського, космополітичного типу."

Цілком інший характер мало Правобережжя. Після розбору Поль-
щі шляхта побоювалася втратити своє упривілейоване становище,
а селянство сподівалося полегш від православної цариці. Проте, в
Петербурзі курс був узятий на підтримку польської шляхти, і вона
зберегла свої маєтки, посади, загальне становище. Олександер 1, що
перебував під впливом польського патріота Адама Чарторийського,
зблизився із групою польських магнатів: графом Браніцьким, Іллін-
ським, Ржевуським, Потоцьким, Ожаровським, князем Любомирсь-
ким, які зайняли високі пости. До цього треба додати довготривалий
роман царя з М. Наришкіною, народженою княжною Четвертинською.
Все це творило при дворі молодого царя атмосферу, сприятливу для
польського панства. Польща залишалася польською країною під
російською владою; в ній панували польські дідичі, польська куль-
тура, мова.

За Павла 1 і Олександра 1 поновлено уніятську та католицьку
церкви. У Вільні засновано уніятську семінарію; заходами князя
Чарторийського відкрито низку польських шкіл, а в Крем'янці —
польський ліцей."

2. ВІЙНИ З ФРАНЦІЄЮ І «СВЯЩЕННИЙ СОЮЗ»

Росія вела ворожу політику супроти революційної Франції. Цар
Павло взяв участь в коаліції європейських держав: Австрії, Англії,
Неаполя, Туреччини — проти Франції, на чолі якої стояла Дирек-
торія. Війна тривала з 1799 до 1801 року і коштувала Україні багато
жертв: українські солдати, разом із російськими, гинули в тяжких
походах в Альпах.

Року 1804-го Французька Республіка перетворилася на Імперію
з Наполеоном на чолі. Олександер 1 не визнав Наполеона як імпе-
ратора. У війнах з Францією в 1805-1806 рр. Росія виступала в складі
коаліції — Австрії та Англії. Року 1806-1807-го відновилася війна
Росії в союзі з Англією та Прусією. Всі ці війни, закінчуючись пере-
могою Франції, збільшували славу Наполеона і поширювали сферу
його впливів на схід. Року 1807-го Наполеон створив із польських
земель, що перейшли до Пругії після розбору Польщі, Варшавське
Герцогство.

Під час мирових переговорів Наполеона і Олександра 1 в Тільзіті
імператори погодилися на розмежування сфер впливів: Східня Евро-
па мала залишитися Олександрові, а Західня — Наполеонові. Олек-
сандер пропонував Наполеонові Сирію, Ліван, Смірну, Салоніки,
а собі жадав Босфор і Дарданелли. В Ерфурті Олександер добився
від Наполеона згоди на приєднання до Росії Молдавії та Валахії: це
ставило Росію твердою ногою на Дунаї."

Тільзітський мир мав для України велике значення. З усіх про-
тивників Наполеона непереможеними залишилися тільки Росія та
Англія, і проти Англії розпочав він «економічну бльокаду»: жадна
країна не мала права вести з Англією торгівлі і впускати англійські
кораблі до своїх портів.

В наступних роках Наполеон підкорив собі майже всю Европу:
в 1808-му — Еспанію та Португалію, призначивши еспанським коро-
лем брата Йосифа, року 1809-1810-го — Австрію й одружився з ціса-
ревою дочкою Марією-Люїзою. Наполеонова армія не знала поразок.
У всіх переможених країнах він ламав старий соціяльний устрій,
касував кріпацтво і заводив новий устрій, основою якого був «Кодекс
Наполеона». Французький імператор готував похід на Індію, щоб
підірвати силу Англії.
 

Зростання могутности Франції непокоїло Олександра 1. До справ
державного характеру, як часто бувало у монархів, приєдналися
справи персональні. Та й союз Росії з Францією не був популярним
у Росії, бо бльокада Англії була дуже невигідна для російських по-
міщиків та купців, які експортували до тієї країни сировину. Інакше
було з Україною, для неї питання експорту до Англії не було таким
важливим, як для Центральної Росії. Року 1812 Олександер 1 відмо-
вився підтримувати континентальну бльокаду, і тоді Наполеон із
600-тисячною армією пішов на Росію.

Шлях французької армії визначений був через Польщу, де мали
приєднатися до неї польські війська, через Литву, Білорусь на Смо-
ленськ та Москву. Безпосередньо українських земель він не тор-
кався. Але в Україні почався жвавий рух. Українська інтелігенція
поділилася на два табори. У таборі автономістів висловлювали не-
приховану радість і надії, що з приходом французької армії буде
введений Кодекс Наполеона і Україна стане автономною, а може й
незалежною. У південній частиш Полтавщини, в Константиноградсь-
кому повіті, поміщик Мочуловський, а в Переяславському — магнат
В. Лукашевич пили за здоров'я Наполеона та його перемогу; також
виголошували тости за республіку в Пирятинському повіті;" волин-

ський дідич, Чайковський, організував козацьке «рушення» на допо-
могу Наполеонові; подільський дідич, Марлецький, створив у своєму
маєтку «республіку» і проголосив права людини на основі вчення
Жан-Жака Руссо."

Цікава особа архиепископа Білоруського, Варлаама Шишаць-
кого. Українець, він був ректором Переяславського колегіюму, а зго-
дом — ректором Новгородсіверської духовної семінарії. У Новгород-
Сіверському належав до того «гуртка автономістів», який об'єднав
міську еліту. Року 1787 був ігуменом Віденського Свято-Духівського
манастиря і опинився в центрі змагань Польщі та Росії за Православ-
ну Церкву на Литві та Білорусі. Року 1791-го брав участь у Пінсь-
кому Соборі, який проголосив автокефалію Православної Церкви на
терені Польщі.

Визнаючи автокефалію, Варлаам Шишацький був проти будь-
якої залежности православного духовенства від польського уряду.
Це викликало його конфлікт із польським урядом і поворот до Росії.
У 1808-му році Варлаама Шишацького призначили архиепископом
Могилівським та Вітебським.

На цій катедрі застала його окупація Могилева французами. Він
визнав французьку владу, поминав Наполеона під час богослужб і
висловлював французам побажання перемоги. Після того, як фран-
цузи були подолані, архиепископа Варлаама позбавили сану й вис-
лали на довічне ув'язнення до Новгородсіверського манастиря. Але
там він користався пошаною місцевої інтелігенції, його часто відвіду-
вали, позичали книжки з його цінної бібліотеки."

У поемі В. Капніста «Видение плачущего над Москвою росиянина
в 1812 году» с такі характеристичні рядки:

«Й пламя мстительно вертеп неправд пожрало,
Над падшими ли здесь чертогами скорбеть?»"

Друга, переважна, частина українського шляхетства поставилася
до приходу Наполеона цілком негативно. Воно не вірило, що Напо-
леон визволить Україну з-під російського деспотизму, а французька
революція лякала шляхетство загрозою революції і зміною всього
соціяльно-економічного укладу. Більше імпонувала йому американ-
ська революція, з ІЇ деклярацією незалежности, яка мала глибоке
національне коріння, була консервативною і не вносила соціяльних
змін."

Змінилося ставлення української шляхти до царського уряду,
який один міг охоронити громадський лад та спокій, її лякала полі-
тика Наполеона в Польщі і скасування ним кріпацтва. Тому значна
частина шляхти охоче пішла на допомогу урядові в боротьбі проти
Наполеона: давала рекрутів, жертвувала гроші, продукти."

До армії охоче йшли селяни, козаки, сподіваючись поліпшення
своєї долі і запевнення їм стану вільних козаків. Перша спроба,
зроблена в 1807 році, коли до міліції закликали охочих, була дуже
вдала. Року 1812 був укладений проект організації козаків із вільних
селян Київської та Подільської губерній, але поміщики заміняли їх
кріпаками (брали одного замість двох рекрутів). Дано було по 300 чо-
ловіка з повіту. Уряд обіцяв по закінченні війни залишити козаків
вільними. У 4-ох полках, якими командував граф де-Вітте, було
3.000 козаків. Утрати були дуже великі; у 1813 році Барклай-де-Толлі,
повідомляючи про втрату 1.000 козаків, просив про поповнення. Добра-
ли ще по ЗО козаків з повіту; ішли старі, хворі, років по 50-60, праг-
нучи таким способом звільнитися від кріпацтва. Але обіцянок не
здійснено: 1816 року всі чотири полки переформовано на регулярні,
уланські полки."

Того ж 1812 року Олександер 1 наказав генерал-губернаторові
Малоросійському, князеві Я. Лобанову-Ростовському, зформувати
в Лівобережній Україні козацькі полки на таких основах, які були в
Правобережній Україні, обіцяючи при тому, що по закінченні війни
буде залишений козацький стан, постійне козацьке військо. Проект
організації козаків уклав полковник М. Миклашевський, використав-
ши плян В. Капніста.

Перспектива поновлення козацтва викликала в народі ентузіязм.
Зібрано 15 полків: 6 у Чернігівській губернії та 9 у Полтавській. За-
мість 4.500 чоловіка, як передбачав наказ, з'явилось 18.000. Крім того,
князь Кантакузін привіз 500 бозьких козаків, В. Скаржинський —
ескадрон — 180 чоловіка. Все утримання: коні, зброю, обмундируван-
ня, харчі — охоче оплатило населення, сподіваючись поновлення
козацтва. Однак, під час формування козаків виник конфлікт, бо
Я. Лобанов-Ростовський хотів був надати полкам загальноросій-
ський характер. Проти цього виступили аплітові поміщики: колиш-
ній міністер юстиції, Д. П. Трощинський, Полтавський губерніяльний
маршал, В. Капніст, які відстояли український характер полків.

Полки зазнали великих втрат: 1815 року повернулося з 18.000
чоловіка — 12.484. Також загальних втрат на суму коло 2-ох міль-
йонів карбованців не відшкодовано. Але чекало ще гірше: 1816 року

всі привілеї від козаків відібрано, а їх самих привернено до поперед-
нього стану, тобто селянського. З цього приводу знову почався кон-
флікт: новий Малоросійський генерал-губернатор, М. Рєпнін, вима-
гав збереження козацького стану, але міністер внутрішніх справ,
В. Кочубей, настояв на ліквідації козацтва. Про обіцянку князя Я.
Лобанова-Ростовського не було вже мови."

3. ДОБА РЕАКЦІЇ

Після катастрофічної поразки Наполеона в «битві народів» під
Ляйпцігом, Париж зайняли союзники: Росія, Англія, Австрія та
Прусія. Нова перемога під Ватсрльоо над Наполеоном, що втік із
заслання і став знову імператором, завершила загибель французь-
кої імперії. Року 1814 Віденський Конгрес вирішив долю Европи:
на всіх тронах поновлено членів королівських династій, що втра-
тили їх після революції та воєн Наполеона. Створено «Священний
Союз», головним завданням якого стала боротьба з революцією.
Провідну ролю в Союзі грали — Росія, Австрія та Прусія. В Европі
запанували жорстока реакція та абсолютизм.

У відповідь на це серед широких мас населення, головно серед
молоді починає ширитися невдоволення. У різних місцях Европи
виникають підпільні організації, в яких обговорюється способи бо-
ротьби проти реакції, обмірковується пляни конституцій, заходи
для обмеження абсолютизму, соціяльні реформи, скасування крі-
пацтва та національні — визнання прав поневолених народів.

Европа нагадувала величезний вулкан, в надрах якого закипала
лява. По всіх країнах нагромаджувались революційні сили. У Ні-
меччині хвилювалось головно студентство. В Еспанії почалася
війна проти короля Фердінанда, якому знопу повернув престіл
«Священний Союз»; народ вимагав повернення конституції, яку ска-
сував Фердінанд. В Італії діяли таємні товариства — карбонарії.
які домагалися об'єднання країни на конституційних засадах. На
Балканському півострові слов'яни — серби, болгари боролися з тур-
ками за визволення. У Греції товариства — гетерії — підготовляли
боротьбу з турками. Навіть в Одесі були в 1815 році свої ^гетерії».
Усі ці революційні настрої знаходили свої відгуки в Україні, а
участь українців у походах 1813-1815 років сприяла ширенню ре-
волюційних впливів в Україні.

Року 1813-го російська армія, в якій було багато українців —
старшин та жовнірів — пройшла до Парижу й залишилася там як
окупаційна армія. У Франції старшини тієї армії захоплювалися

ідеями, яких не знищили війни Наполеона: ідеями свободи, рівно-
сти, братерства, прав людини та громадянина, і мріяли поширити
ті ідеї у себе на батьківщині. Нові ідеї викликали деякі зміни в по-
літиці Олександра 1: він надав широкі права тій частині колиш-
ньої польської держави, що перейшла до Росії після Віденського
Конгресу (так звана «КонГресувка»). З польських земель утворено
«.Царство Польське», зв'язане з Росією персональною унією. Віце-
королем його став брат Олександра 1 — Константин. До Царства
Польського приєднано Холмщину. Воно мало широку автономію,
вое військо, в межах його панувала польська культура, польська
мова; діючим правом був «Кодекс Наполеона».

Українська інтелігенція була певна, що такі ж права дістане
Україна. Проте, після повороту російської армії до Росії запанувала
в країні реакція. Олександер 1 зблизився з реакціонерами містич-
ного забарвлення, як баронеса Крюденер, князь О. ґоліцин, міні-
стер освіти, а головне — як генерал Аракчеев, тупий, жорстокий,
малоосвічений, який запровадив в армії жорстокі кари, биття шпіц-
рутенами. Багато, головно — генералів, було німців, які не розуміли
мови підвладних.

1816 року Аракчеев почав засновувати «військові поселення»,
обертаючи села селян на військові табори з тією різницею, що жов-
ніри жили не в касарнях, а в окремих будинках з своїми родинами.
У військових поселеннях поєднувалось військову муштру з сіль-
ським господарством. Усе життя селянина було під доглядом на-
чальства і регулювалось суворими приписами. Як «на смотр», ішли
селяни на працю; за сигналом орали, косили. Кожен крок був реГ-
ляментований. За наказом начальства селянин одружувався, без
права самому обрати собі наречену. Навіть кількість дітей перед-
бачало начальство. Хлопчиків забирали до шкіл «кантоністів». За
найменшу провину селян жорстоко карали. Життя військових се-
лян було суцільною каторгою.

Військові поселення були розташовані головним чином в Укра-
їні: на Слобожанщині — біля Чугуєва, Білгорода; на Київщині, на
Поділлі, в Херсонській губернії — коло Олександрії, Вознесенська
та Єлисаветграду. На початку 1820-их років 375.000 державних селян
обернено на військових селян.

Військові поселення викликали ненависть. У 1817-му році пов-
стали козаки, коли їх повідомили, що перетворюють їх поселення
на військові. Повстання було здушене військовою силою. Року 1821
повстали старовіри («старообрядцьі») села Зибки, на Херсонщині,

коли його призначили на військове поселення. Це повстання також
було здушене військовою силою."

Року 1819 почалися заворушення в чугуївських військових по-
селеннях; їх підтримали селяни сусідніх сіл. На приборкання пов-
стання приїхав сам Аракчеев і військо з артилерією. Виарештовано
і жорстоко покарано понад 1.000 повстанців; 20 із них померли під
шпіцрутенами, 400 — заслано. Наступного року велике повстання
кибухло в Південній Україні. Рух охопив 250 сіл.

Крім військових поселень повстання вибухали в поміщицьких
селах, внаслідок підсилення визиску селян. У 1822-1824 роках уряд
відповів на повстання «указами», які дозволяли поміщикам заси-
лати селян без суду на Сибір."

4. ВИЗВОЛЬНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ РУХИ В УКРАЇНІ

Боротьба російського уряду з державницькими або автономними
прагненнями українського народу викликала ще більшу реакцію,
головним носієм якої була колишня старшина — тепер «російське
дворянство». Вище вже була мова про те, що після скасування геть-
манства, 1767 року, в багатьох наказах українським депутатам
до «Комісії для складання нових законів» вимагалось повернення
старого ладу — гетьманства. Думки про гетьманат не вгасали, не
вважаючи на тверду лінію, яку вела Катерина II. Називали навіть
можливих кандидатів на гетьмана: спочатку наслідника Павла,
який, поки був великим князем, виявляв симпатії до України та
українців." Пізніше сподівалися, що гетьманом буде син Павла,
Константин, а регентом при ньому — Гудович."

Характеристичний для настроїв кінцях XVIII ст. проект В. Кап-
ніста про поновлення козацького війська. У відповідь на цей проект,
мабуть, в 1790 році, став великим гетьманом Чорноморських ко-
заків Потьомкін. В 1794 році канцлер О. Безбородько, що дуже доб-
ре розумів настрої України, писав графові О. Воронцову: поновлен-
ня козацтва могло «возмутить свой собственньгй народ, помнящий
Бремена Хмельницкого й склонньій к казачеству. Тут сделалась
бьі военная нация й тем опаснее, что й Малороссия (Гетьман-
щина — Н. П.-В.) заразилася бьг тотчас тем же духом, а за нею й
его (Потьомкін — Н. П. -В.) губернія (Південна Україна — Н. П.-В.),
от чего вьшіла бн нового рода революция, в которой, по крайней
мере, принужденьі будем возстановлять гетманство, дозволять мно-

гие нелепьіе свободьі й, словом, терять то, чем смирно й тихо навеки
бьі владели»."

Цей лист канцлера яскраво малюс настрої України і побоювання
російського уряду.

Опозиційний рух в Україні зростав, і не могли заглушити його
російські ранги, титули, надання землі з посполитими. В одвергій і
прихованій формі виявляється цей дух протесту. Як уже сказано,
велику увагу приділяли дідичі кінця XVIII ст. доказам про загаль-
не шляхетство українського козацтйа. Тому дослідники розшукува-
ли цих доказів у літописах, грамотах польських королів, москов-
ських царів, універсалах гетьманів. Працю свою вважали вони за
корисну для української держави, українського народу.

Серед дослідників виділяється невисокий ранґом Т. Калин-
ський, який зібравши величезний матеріял, доводив, що «україн-
ські козаки мали чин лицарський та стан шляхетський» і були вищі,
ніж російське шляхетство. Відомі й інші дослідники: Г. Покас, по-
гарський війт, що виступав під час виборів до Комісії 1767 року як
противник централістичної політики Росії в Україні; автор «Опи-
сання о Малой России», Ф. Туманський, що видавав «Российский
Магазин», в якому друкувалися джерела з історії України." Року
1777 старшина російської армії Г. Калиновський видав у Петербур-
зі опис «Весільних українських обрядів», який поклав початок укра-
їнській етнографії. Року 1798 Я. Маркевич, унук автора щоденника
Я. Маркевича, написав книжку «Записки о Малоросии», в якій по-
дав перейняту щирим патріотизмом енциклопедію України: й при-
роди, історії, мови, поезії. Того ж року 1. Котляревський дав у своїй
«Енеїді» широку картину українського побуту, Запоріжжя." Всі ці
праці мали велике значення, знайомлячи читача з минулим Укра-
їни.

Наприкінці XVIII ст. була написана «Історія України». Автор й
— старшина Стародубського карабінерного полку, секунд-майор
Архил Худорба, походив із рядового козацтва. «Історія» його не збе-
реглася, але відомо, що була вона просякнута антиросійським ду-
хом." Одним із найвидатніших творів кінця XVIII ст. була «Ода на
рабство» В. Капніста, написана 1783 року. Довгий час її приймали,
як твір проти кріпацтва, але ближче дослідження її показує, що це
був гнівний зойк з приводу позбавлення України автономних прав.
У сильних висловах автор малює тяжке життя України «под игом
тяжкие держави».*

Протест проти гноблення України Росією, проти позбавлення по-
літичних прав, прагнення повернути ці права не були властивими
лише кільком особам, згаданим тут. Можна казати про існування
зв'язаних між собою гуртків однодумців, які плекали мрії про від-
новлення давнього ладу. Виявляється — головним чином завдяки
дослідам О. Оглоблина — існування такого патріотичного гуртка в
Незгород-Сіверському, до якого належало кілька десятків членів
різного походження та професій. Можливо, що існували вони і в ін-
ших місцях.

Існування таких гуртків, поява низки патріотичних, іноді заву-
альованих, творш робить зрозумілим такий факт: року 1791 до мі-
ністра закордонних справ Прусії, Герцберта, з'явився В. Капніст і,
описавши тяжке ^тановище України, запитав міністра від імени
своїх земляків, чи може Україна, якщо вона повстане проти Росії,
сподіватися на допомогу Прусії. Інтервенція у міністра не була вда-
ла, міністер відмовив." У цьому епізоді важливим с не тільки факт
звернення до пруського міністра, але передусім те, що в Україні
було, очевидно, немало людей, які думали про збройну боротьбу
з Росією.

Утрата Україною автономії, перетворення її на звичайні губер-
нії Російської імперії дедалі тяжче відчувалися ліпшими, свідомими
людьми. Сучасники розуміли своє безсилля. О. Безбородько писав:
«Чи знаєте ви, через що дух геройства в Україні пропав? Через те,
що від деякого часу місце козацтва зайняло школярство, що замість
давніх героїчних постатей появилися кар'єристи, які шукають тіль-
ки посад та відзначень».

Наприкінці XVIII ст. виходить чимало праць, авторами яких бу-
ли спостережливі чужинці, що відмічали різницю між українцями
та росіянами, завважували ту неприязнь до росіян, що зростала
в Україні. Відбивала ці настрої книга Н. Леклерка, лікаря гетьмана
К. Розумовського, а потім професора та члена Російської Імператор-
ської Академії Наук;" відбивали ще більше подорожні записки ака-
деміка ї. Гільденштедта, що подорожував по Південній Україні пе-
ред зруйнуванням Січі."'

1778 року французький письменник Ж. Шерер писав, що козаки
успадкували від батьків «горде почуття незалежности». Інший
француз, Ш. Масон, автор «секретних спогадів про Росію» кінця

XVIII ст., писав, що «козаки не мають нічого спільного з росіяна-
ми»; він пор^кював «цілковиту незалежність (України — Н. П.-В.)
з теперішнім цілковитим поневоленням її росіянами». Німецький
історик, автор першої наукової історії України, О. Ентель, писав
року 1796: «російський уряд зовсім відмінно ставився до українців.
до них ставився вів з великим підозрінням, бож це були переважно
козаки, . . . що вміли обстоювати свою політичну й культурну неза-
лежність та людську гідність»." Ці ствердження чужинців цікаві
тим, що в них відбиваються політичні думки їхніх співбесідників-
українців.

Дуже цікаві враження мандрівників-росіян, що відвідували
Україну на початку XIX ст. 1816 року В. Левшин писав: «Я мушу
сказати про ненависть українців до росіян». Князь 1. Долгорукий
1817 року глибше дивився на причини цієї ненависти: «Україна не
почуває себе щасливою... Вона змучена, терпить різні тягарі і по-
чуває повністю втрачену свободу колишніх віків. Нарікання глухе,
але майже загальне»."

З часом ці настрої зростали. Року 1841 Й. Коль, подорожуючи
по Україні, писав: «Відраза українців до москалів радше зростає,
ніж слабшає.. . Нема жадного сумніву, що колись велетенське тіло
російської імперії розпадеться, і Україна стане знову вільною й не-
залежною державою.»"

У той час, коли серед української інтелІґенції зміцнювалось праг-
нення до відновлення своєї держави, щораз глибше усвідомлюва-
лася етнічна, національна та політична відмінність між українським
і російським народами, остаточно складалася, а може доповнюва-
лася книга, яку дослідник ц, О. Оглоблин, назвав «вічною книгою не-
залежности українського народу». Це — «історія Русіві Тяжко зід-
шукати в історії не тільки України, а й інших країн твір, який мав
би такий величезний вплив на сучасне та наступні покоління, як
«Історія Русів», і який був би так «засекречений», як ця книга. Ми-
нуло понад 140 років від першої згадки про «Історію Русів», але й
досі поява іі залишається такою самою таємницею, якою була на
початку XIX ст.^ Сотні дослідників за цей час намагалися розкрити
цю таємницю, але все — автор, дата написання, обставини появи
книги — залишаються майже такими ж невідомими, як були в час
її появи.

Року 1825 зять чернігівського дідича, М. Миклашевського, пол-
ковник О. фон-дер БріГТен писав К. Рилсезу з Понурівки, маєтку

Миклашевського, про «Історію Русів» та «І горію» А. Худорби, як
про твори «ворожі до російського уряду». У Понурівці був рукопис-
ний примірник «Історії Русів». Цей понурівський примірник і знай-
дений у маєтку 1. Безбородька, с. Гриневі, др^ гий — стали прадже-
релами, з яких у наступних десятиліттях роблено численні копії.
Але обидва примірники самі були копіями, бо оригіналу не знай-
дено. «Історія Русів» стала настільною книгою у людей різних про-
фесій та станів: у великих дідичів, духовенства, міщан, ремісників,
козаків. На всіх копіях було позначене як автора ім'я архиспископа
Могилівського, Георгія Кониського, але вже перші дослідники пере-
коналися, що це був псевдонім, дуже вдалий спосіб справжнього
автора сховати своє ім'я."

З того часу було багато спроб встановити справжнього автора,
але всі вони не мали успіху. За автора вважали Г. А. Полетику, йо-
го сина, В. Г. Полетику, їх обох, як співавторів, О. Безбородька, М.
Рєпніна, О. Лобисевича, 1. Ханенка та інших. Незалежно від того,
хто саме був автором, дуже важливе, що численність осіб, яких
можна вважати за потенціяльного автора, свідчить про висоту то-
дішньої культури. О. Оглоблин, мікроаналітичним способом вивча-
ючи топографічні назви, топографічні вказівки, імена згаданих осіб,
прийшов до переконання, що написано «Історію Русів» у Новгороді-
Сіверському і що брали участь у її написанні члени досить великого
культурного гуртка.

Не вдалося точно встановити й дати написання «Історії Русів».
Спочатку вважали, що це кінець ХУШ ст., останні досліди доводять,
що це перша чверть XIX ст."

Зміст «Історії Русів» надзвичайно цікавий. Це не історія, як її спо-
чатку вважали. Це — блискучий політичний трактат, у якому ви-
ведено десятки вигаданих осіб, вигадані події, бої, дипломатичні пе-
реговори, трактати, сентенції. Як памфлет — «Історія Русів» не мас
рівного в літературі. Автор, оперуючи справжніми фактами, а біль-
ше — вигаданими, проводить свою концепцію історії України: її ви-
соку культуру з Х ст., прагнення незалежности, конституціоналізм,
відразу до абсолютизму, ненависть до гнобителів, головним чином —
до Росії. Написана «Історія» «езопівською мовою»: треба дуже уваж-
но вчитуватися в її текст, щоб зрозуміти, що хоче сказати автор (на-
приклад, у характеристиках Петра 1, Мазепи тощо). Цікавий спосіб
автора: найважливіші свої думки він вкладає в уста ворогів Укра-
їни, наприклад, Кримського хана, султана тощо. Все це свідчить про

те, що він був свідомий небезпеки висловлювати широ свої думки.
Вплив «Історія» мала величезний: під її впливом були — Т. Шевчен-
ко, Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич .**

На «Історії Русів» виховувалися покоління українців в націо-
нальній свідомості, у свідомості своєї історичної гідности та пошани
до свого минулого.

В кінці ХУШ ст. і на початку XIX ст. на Лівобережній Україні,
серед її шляхетства було чимало гуртків однодумців, які спільно
обговорювали громадські та політичні справи і мріяли про повер-
нення втраченої автономії. Такі гуртки були, як уже згадано, в Нов-
город-Сіверському, в Чернігові, Полтаві, Києві. Були і в декого з ді-
дичів, як в Обухівці у Кайніста, в Понурівці — у Миклашевського
тощо. Велике значення, як культурні осередки, мали Харків з його
університетом та Полтава. У Полтаві була резиденція генерал-гу-
бернатора Малоросійського. Року 1816 призначено на цей пост кня-
зя Миколу Рєпніна, що був під час окупації Саксонії в 1813-1814
роках віцекоролем і користався пошаною саксонців. (Він був вла-
стиве князь Волконський, але дістав право носити прізвище матері,
кн. Рєпніної, яка була останньою в роді). Рєпнін одружений був
з онукою гетьмана Кирила Розумовського, і це зблизило його з укра-
їнським шляхетством. У Полтаві скупчив він видатні культурні
сили, серед яких були — 1. Котляревський, В. Тарновський, В. Лу-
кашевич, С. Кочубей та П. Капніст. Рєпнін був у дружніх зв'язках
із В. Полетикою, Г. Квіткою-Основ'яненком, П. Гулак-Артемов-
ським, а шйніше — з Т. Шевченком. У 1818 році Рєпнін закликав
дворян дбати за долю кріпаків, вживати заходів для піднесення їх
добробуту, освіти; боровся проти жорстокостей панів. Він прагнув
відновлення козацтва, і це зв'язувало його з поступовим суспіль-
ством України. 1822 року його коштом Д. Бантиш-Каменський вид-
рукував двотомову «Историю Малой России» з багатьма докумея-
тами. Сучасники вважали Рєпніна за можливого кандидата на геть-
манську булаву.**

Дуже цікаві деякі думки української інтелІҐЄнції. Року 1825
М. Маркевич писав російському поетові та революціонерові Рилєєву:
«Ми не спустили з очей дій великих мужів України, і в багатьох
серцях не ослабла давня сила почувань і відданости вітчизні; ви
знайдете ще у вас живий дух Полуботка»."

У противагу реакції уряду, в українському суспільстві не вми-
рала вільна думка й ширилися опозиційні настрої, які шукали від-

повідних форм; так народжувалися таємні товариства. Одними із
перших таємних організацій 'були масонські льожі.

Масонські організації так званих «вільних мулярів» занесено до
Росії наприкінці XVIII ст. із Швеції та Англії, але найбільше роз-
винулись вони в XIX ст. Спочатку завданням цих організацій було
внутрішнє вдосконалення людини. Масони об'єднувалися в «льожі»,
які підлягали проводові обпасти, а ті — вищому проводові держави.
Найвище стояв центральний провід. Члени поділялися на кілька
ступенів, рангів, при чому тільки члени вищих рангів були втаєм-
ничені в дійсну мету організації. Члени льож не знали ближче зав-
дань її і не мали права навіть признаватися стороннім людям у своїй
приналежності до масонства.

В Україну масонство занесено з Росії та Польщі. Згодом до цієї
організації стали входити українці, і льожі почали прибирати укра-
їнський характер. У XIX ст. масонська організація набуває політич-
ного характеру. Для конспіраційних завдань вона була дуже зруч-
на, бо в ній уже була вироблена дисципліна та звичка до конспі-
рації.

У XIX ст. найбільше значення мала полтавська льожа під наз-
вою «Любов до істини», заснована 1818 року. Членами її були 1. Кот-
ляревський, В. Тарновський, В. Лукашевич. Того ж року засновано
льожу в Києві під назвою «Льожа об'єднання слов'ян». Основопо-
ложниками її були поляки: В. Росцішевський, X. Харлинський, П.
Олізар — маршал шляхетства Київської губернії, а членами кн. С.
Волконський, вчителі, лікарі, офіцери. Було серед них чимало
українців. Року 1822 нараховувала ця льожа 70 членів. Існували
льожі також у Житомирі, Крем'янці, Рафалівці, Вишнівці на Во-
лині. Крем'янецька та Вишневецька льожі мали український харак-
тер, в інших переважали поляки."

Року 1822 почалося переслідування масонів, і вони вжили всіх
заходів, щоб понищити компромітуючі джерела, свідоцтва про існу-
вання льож. Це було не тяжко зробити при конспіративності орга-
нізації.

У 1820-их роках засновуються в Україні таємні політичні гуртки,
які використовують досвід масонської організації. Першим —з 1819
року — значним політичним гуртком було Малоросійське Таємне
Товариство, або Товариство Визволення України, яке складалося із
значних дідичів Полтавщини. Головою його був повітовий маршал
дворянства Василь Лукашевич, той, що 1812 року виголошував був

тост за Наполеона. Метою цього Товариства буле здобути незалеж-
ність України і злучити й з Польщею. Членами Товариства були:
М. Репнів, С. Кочубей, В. Тарновський, Олексієв. Лукашевич уклав
«Катехизис автономіста». Товариство вело широку пропаганду, мало
зв'язки з Льожею Об'єднаних Слов'ян, із польським революційним
товариством «Темпляри»"

В той же час у Петербурзі засновано таємне товариство — Союз
спасіння, або Товариство істинних і вірних синів вітчизни. Осно-
воположником Союзу був полковник генерального штабу М. Му-
равйов, а членами офіцери-брати С. та М. Муравйови-Апостоли,
унуки гетьмана Данила Апостола, князь С. Трубецькой, П. Пестель
та інші. Союз мав за мету обмежити царський абсолютизм консти-
туцією та зліквідувати кріпацтво. Року 1818-го Союз розпався, але
в Москві засновано Союз Благоденствия. Він мав свою філію в Туль-
чині, на Поділлі, де був розташований Вятський піхотний полк,
яким командував П. Пестель. Року 1820 в Петербурзі Союз поді-
лився на дві частини: одні члени (серед них Пестель) стояли за рес-
публіку, інші — за конституційну монархію (Фонвізін, Якушкін
та інші). Союз поділився на Північне Товариство і Південне Това-
риство.

Південне Товариство оформилося 1821 року. Головою його був
обраний полковник П. Пестель, членами — офіцери полків, що
стояли в Україні. Центр був у Тульчині. Незабаром, крім Тульчин-
ської Управи, засновано ще дві: Кам'янську — на чолі ц був В. Да-
видов та князь С. Волконський (брат М. Рєпніна) — і Васильківську.
на чолі її був підполковник С. Муравйов-Апостол. Серед членів
Південного Товариства були переважно місцеві офіцери: брати —
Сергій, Матвій та Іполіт Муравйов-Апостоли, М. Бестужев-Рюмін.
Південне та Північне Товариства підтримували між собою зв'язки,
спільно обговорювали тактику, хоч між ними помічалося значне
розходження: Південне Товариство було радикальнішим, ніж Пів-
нічне, що обмежувалося в своїх планах поваленням абсолютизму
та встановленням конституційної монархії, але серед членів його
була досить значна група республіканців. На чолі Північного Това-
риства стояв поет К. Рилєєв, особисто близький до багатьох укра-
їнців, автор поем «Наливайко», «Войнаровський», «Палій» та низки
інших творів з історії України. Серед членів цього Товариства були
старшини Гвардійських полків: полковник Орлов, Поджіо, Кахов-
ський, Якубович, Вестужеви. Було також чимало невійськових:
С. Трубецкой, князь Одоевський, барон Штейнґель, Завалишин, В.
Кюхельбекер.

Час від часу відбувалися конспіративні наради обох Товариств.
Для цього використовували «Контрактовий ярмарок» у Києві, на
який приїздило багато людей з різних місць України та Росії.

Голова Південного Товариства, полк. П. Пестель, уклав політич-
ний трактат під назвою «Русская Правда», у якому докладно виз-
начив програму дій після повалення царату. За цією програмою всі
народи Росії об'єднуються в зцентралізовану республіку з одно-
палатним парляментом. Кріпацтво касується. Всі громадяни рес-
публіки одержують особисту свободу та право рівности перед за-
коном. Зберігається приватна власність на землю, але половина
землі вважається громадською і окремі дільниці її даються охочим
для обробітку. Повна свобода торгівлі та промисловости/*

Року 1823 у Новгород-Волинському засновано третю таємну ор-
ганізацію — Товариство Об'єднаних Слов'ян. Зорганізували його
брати А. і П. Борисови, до яких приєднався учасник польського ре-
волюційного руху Ю. Любинський. До цього Товариства входили пе-
реважно молоді старшини місцевих полків, головним чином Черні-
гівського, яким командував С. Муравйов-Апостол. Крім братів Бори-
сових тут були; брати Андреевичі, Я. Драгоманов, 1. Горбачевський —
сини незаможних дворян, Н Угодовський — селянський син, 1. Іль-
ко — службовець та інші люди «без імени»-

Своїм демократизмом Товариство Об'єднаних Слов'ян було від-
мінне від Південного Товариства, де переважали члени родової укра-
їнської еліти. Південне Товариство вело революційну пропаганду
нагорі, а Товариство Об'єднаних Слов'ян — у нижчих шарах насе-
лення України. По суті Товариство Об'єднаних Слов'ян було ближче
до Польського Патріотичного Товариства. Товариство Об'єднаних
Слов'ян мало на меті встановити федерацію всіх слов'янських рес-
публік — від Білого до Адріятичного моря і від Балтицького до Чор-
ного. У «Правилах», складених А. Борисовим, були такі пункти: «Не
надійся ні на кого, крім своїх друзів та зброї»; «не бажай мати раба»;
«станеш людиною, коли почнеш бачити людину в сусідові»; «об'єд-
найся зі своїм братом, від якого відколола тебе несвідомість предків».
Члени Товариства зверталися з пропагандою до селян, підготовля-
ючи гайдамаччину на Волині, Поділлі, Київщині."

Року 1825 Товариство Об'єднаних Слов'ян злучилося з Південним
Товариством і стало четвертою слов'янською Управою, але злука ця
мала тільки формальне значення.

У грудні 1825 року в Таганрозі помер цар Олександер 1. Правним
спадкоємцем був його брат Константин, але одруження з підданою за

законами Російської імперії позбавляло спадкоємця прав на престіл,
а Константан був одружений з полькою, княгинею Лович. Олексан-
дер 1 ще раніше у приватному листі призначив був спадкоємцем
другого свого брата, Миколу, але той спочатку відмовився. Почалося
листування братів — Константина та Миколи (між Варшавою і Пе-
тербургом). Настало «міжцарствіс». Північне Товариство вирішило
скористати з цієї непевности і 14 грудня того ж року підняло в Пе-
тербурзі повстання. Але воно не було підготовлене, солдати полків,
виведених на Сенатський майдан, не знали навіть мети повстання,
населення не підтримало акції, і царські війська легко розсіяли пов-
станців. Почалися арешти."

Невдача петербурзького повстання примусила керівників Пів-
денного Товариства прискорити виступ, до якого воно також не було
готове, бо вислані до Києва, Житомира та інших місць емісари були
виарештувані і нічого не зробили для поширення ідеї повстання.
13-го грудня заарештовано П. Пестеля. Провід перейшов до С. Му-
равйова-Апостола і 28-го грудня він підняв Чернігівський полк. Але
він не пішов негайно на Київ (один день дороги), а втратив марно три
дні, шукаючи спільників — і не знайшов їх. Тим часом назустріч
повстанцям вислано урядові війська. В першім же бою тяжко пора-
нено командира полку С. Муравйова-Апостола та двох старшин —
Кузьміна й Бистрицького і вбито старшину Цепіло. 900 солдатів під-
далися без бою. Брат С. Муравйова-Апостола — 1. Муравйов-Апо-
стол застрелився. Кузьмін покінчив із собою після арешту."

Старшин з іншими декабристами привезено до Петербургу на суд.
П'ятьох повішено: К. Рилєєва, М. Каховського, С. Муравйова-Апос-
тола, М. Бестужева-Рюміна та П. Пестеля. Коло сотні чоловіка зас-
лано на Сибір, багатьох — на Кавказ. Солдатів покарано шпіцруте-
нами і переведено до інших полків.

Причин невдачі повстання декабристів в Україні було багато,
головна ж полягала в тому, що воно залишилося ізольованим 1 не-
зрозумілим для народу. Учасниками були тільки майже дідичі, «па-
ни». Навіть більш демократичне Товариство Об'єднаних Слов'ян не
вело широкої пропаганди в народі."

Лише в останніх десятиліттях це повстання освітлюється належно.
Довгий час вважалося, що це були російські таємні товариства, при
чому не бралось до уваги, що більша частина членів Товариств, хоч
і служила в російському війську, належала до українського шляхет-
ства. Коло членів Товариств було значно ширше, ніж подають офі-

ційні джерела. До них належали: Миклашевські, Капністіі, Тарнов-
ські, Шершевицькі та інші, але вони встигли знищити компромітуючі
матеріяли, листи, щоденники і т. п., бо мали для цього досить часу
після повстання на Сенатському майдані. Однак, залишилася усна
традиція, що зберегла деякі імена, які не попали до офіційних ре-
єстрів. До цього можна пригадати ставлення до декабристів Шевчен-
ка, який приятелював із нащадками декабристів, як О. Лук'янович
та П. Шершевицький (Миргород), Капністи (Обухівка), М. Микла-
шевський (Понурівка)."

Правління Миколи 1 (1825-1855) позначилось тяжкою реакцією,
від яяої особливо терпіла Україна. Повстання декабристів, не зва-
жаючи на незорганізованість, настрашило уряд. Реакція, що поча-
лася за Олександра 1, прибрала тепер ще більше систематичного ха-
рактеру. Засновано спеціяльну поліцію для політичних справ: «Тре-
тій Відділ власної Його Величности канцелярії» та «Корпус жандар-
мів», що мав викривати політичні злочини, головним чином в армії. Під
підозру взято всю інтелігенцію, і тільки військова служба вважалася
за гідну пошани. В армії аракчеєвський режим, властиво успадкова-
ний від Павла, дійшов до найвищих меж. Паради, муштра, сувора
дисципліна, тяжкі кари шпіцрутенами — перетворювали армію на
каторгу. Реакція позначилася й ;а літературі, в якій введено сувору
цензуру, тяжко позначилася і на школі.

Ідеологічна доктрина, що її віісунув міністер освіти, граф О. Ува-
ров, встановлювала духовний Грунт для внутрішньої політики росій-
ського уряду: «Самодержавство, православіє, народність» (розумі-
лося, звичайно, російську народність, обов'язкову для всієї імперії).

На початку правління Миколи 1, в 1828-1829 роках Росія вела війну
з Туреччиною. Війна ця закінчилася дуже корисно для Росії: вона
дістала гирла Дунаю і східній берег Чорного моря; з-під влади Ту-
реччини була звільнена Греція, а Сербія, Молдавія та Валахія діста-
ли автономію"

Під час війни російський уряд, побоюючись, що запорожці,' які
жили Січчю за Дунаєм, можуть виступити на боці Туреччини, закли-
кав їх повернутися на батьківщину. Коло 1.000 козаків, під проводом
кошового Йосипа Гладкого, перекинулись до російської армії й до-
помогли їй перейти Дунай. За це турки люто помстилися на тих, хто
залишився, а Січ спалили.

По закінченні війни козаків, що прийшли із Гладким, оселено шж
Маріюполем та Бердянкою, до них приєднано переселенців із Чер-

5. ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830 РОКУ ТА УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО

У Царстві Польському, як з 1815 року називалася частина Польщі,
що входила до Російської імперії, зростало незадоволення, викли-
кане тим, що російський уряд, освбливо за Миколи 1, порушував
конституцію, обмежуючи діяльність Сойму, здушуючи всякі вияви
національного життя. Зростало прагнення відірвати Польщу від Росії
і створити з неї незалежну республіку.

Становище в політичному відношенні було загрозливе. Реакційна
політика, започаткована Віденським Конїресом, давала свої наслід-
ки в різних місцях Европи, але з найбільшою силою виявилося неза-
доволення мас у Франції, де в липні 1830 року скинуто вдруге дина-
стію Бурбонів. Ця революція сприяла польському повстанню, яке
підготовлювалося вже довгий час. Воно почалося в листопаді 1830 ро-
ку і охопило все Царство Польське і значну частину Волині. Участь у
повстанні брали тільки шляхта та духовенство. Сойм проголосив
позбавлення Миколи 1 польського престолу, і польське військо ру-
шило проти Росії. Але 1831 року в боях з російською армією воно
було розбите."

Головнокомандувач російських військ, фельдмаршал Остен-Са-
кен, звернувся до селян Правобережної України з відозвою,
щоб вони доносили на панів, які беруть участь у повстанні або аре-
штовували їх самі і передавали російській владі. При цьому обіцяно,
що селяни вже не повернуться під владу збунтованих панів. Цю ві-
дозву читали в церквах, і українські селяни з ентузіязмом відгукну-
лися на заклик. Проте, після здушення повстання, уряд не виконав
обіцянок Остен-Сакена, а пани помстилися на селянах, і становище
їх стало ще гіршим"

Судила повстанців спеціяльна комісія в Києві. Значну частину їх
заслано на Сибір, інших віддано в солдати, переважяо на Кавказ.
Кілька тисяч дрібної шляхти виключено з дворянства, а їхні маєтки
сконфісковано.

Треба зазначити, що ставлення російського уряду до польських
повстанців було лагіднішим, ніж до декабристів, хоч поляки висту-
пили із зброєю в руках, а декабристи фактично тільки обШркову-

вали плян повстання. Часто бувало, що сконфісковані маєтки поль-
ських повстанців уряд передавав їх родичам або здавав в оренду.

Дехто з повстанців встиг перейти до Галичини, де вони зміцнили
групу польських дідичів. Чимало повстанців встигло виїхати за кор-
дон, переважно до Франції, де вони створили міцний революційний
гурток.

Проте, суспільне становище в Польщі не змінилося. Українське
селянство залишилося в стані повної залежности від польських па-
нів. Також православне духовенство — малоосвічене, убоге, — було
залежне від поляків-дідичів. Російський уряд закривав польські
школи й відкривав російські для польської молоді, навіть Київський
університет св. Володимира був заснований у 1834 році з метою руси-
фікувати польських шляхтичів. Російський уряд боявся полегшити
кріпацтво, бо це було б загрозою для всього кріпацького ладу, а укра-
їнський сепаратизм лякав його більше, ніж польський.

Придушення повстання, не припинило польського національно-
визвольного руху. На Правобережній Україні засновано таємну ор-
ганізацію—«Союз Польського Народу», основоположником якогобув
С. Конарський, а значну частину членів становили студенти Київ-
ського університету. Конарський був членом революційної органі-
зації «Молода Европа». Союз прийняв програму заснованої 1834 року
в Швайцарії визвольної організації «Молода Польща». Ця програма
мала на меті шдготову нового повстання польської шляхти, але вже
з активною участю селян. Союз звертався до українського народу по
допомогу і обіцяв йому повну рівноправність з поляками.

Року 1838-го Союз був викритий російською поліцією. Конарсь-
кого страчено у Вільні, а значну частину студентів-поляків заарешто-
вано й віддано в солдати. Усіх студентів-поляків звільнено з універ-
ситету."

З польським повстанням зв'язана важлива для України подія. На
самому його початку російський уряд наказав Малоросійському ге-
нерал-губернаторові М. Рєпніну формувати козацькі полки для бо-
ротьби з повстанцями, знову обіцяючи, що полки залишаться козаць-
кими й після здушення повстання. Не зважаючи на розчарування
1813 року, козаки стали вписуватися до полків. Зформовано 8 полків
по 1.000 козаків у кожному. Найбільше клопотався їх організацією
сам М. Рєпнін. Але по закінченні повстання російський уряд не ви-
конав своїх обіцянок: полки переформовано на регулярні, а два з них
переведено на Кавказі й оселено над рікою Терек, де вони стали ча-
стиною терекського козацького війська"

Року 1834-го князя Рєпніна звільнено із становища генерал-гу-
бернатора: Микола 1 не міг подарувати йому популярности в укра-
їнському шляхетстві, яка давала підстави ворогам обвинувачувати
князя в «українському сепаратизмі». Шкодило йому й споріднення
з декабристами (князь С. Волконський був його брат). А ще більше
шкодили Репнінові в очах царя його заходи поліпшити долю селян."
Князь Рєпнін звертався до Миколи 1 навіть з листом, в якому вка-
зував на тяжкий стан селян.

Після звільнення Рєпніна Малоросійську губернію скасовано, а
замість неї залишено дві: Чернігівську та Полтавську.

Польське повстання показало різницю між польським та україн-
ським населенням і реальну загрозу для російської держави. Росій-
ський уряд розпочав боротьбу проти всього польського, але разом із
польським нищив і українське: насамперед 1831-го року скасовано
Магдебурзьке право в лівобережних містах, а року 1842-го — Литов-
ський статут, який в Україні звикли вважати українським правом.
У Києві зліквідовано утримувану містом міліцію, що складалася з
2.000 вояків; вони носили козацький одяг.

Репресії охоплювали все життя. Року 1831-го польські школи на
Правобережжі обернено на російські. З 1832 року російська мова ста-
ла офіційною мовою в установах Правобережжя. Року 1832-го закри-
то Крем'янецький ліцей, в якому навчалися майже самі поляки, а
його бібліотеку та наукові збірки перевезено до Київського універ-
ситету, що, на думку Миколи 1, мав стати цитаделею обрусіння Укра-
їни. Учителів-поляків звільнено, або перевезено до Росії. Католиць-
кі костьоли закрито."

Статистичнідаш1838рокузтрьохгубершйЗахідньо-Руськогокраю
— Київської, Волинської та Подільської — показують, що було в них
4.200.000 селян-кріпаків, українців, і 100.000 дворян, виключно поля-
ків; з тієї кількости 65 "1« дрібних землевласників або зовсім беззе-
мельних шляхтичів, що здебільшого обслуговували магнатів, як
управителі маєтків, орендарі, посесори тощо. Ця дрібна шляхта ви-
зискувала селян гірше ніж великі землевласники, і під час повстан-
ня 1830-1831 років дала найбільше повстанців.

6. УКРАЇНА ЗА ДОБИ МИКОЛИ І

Доба Миколи 1 позначилася тяжкою реакцією. Уся Росія перетво-
рена була на слухняний зцентралізований адміністраційний апарат,
на чолі якого стояв абсолютний монарх. Жадного вияву незалежної
думки не дозволялося. Справді, як писав Шевченко, «на всіх язиках

все мовчить» . . . Загальний терор ще тяжче відбивався на Україні,
яка переживала систематичну русифікацію в усіх галузях життя.
Російський уряд вживав усіх заходів, щоб затерти будь-яку відмін-
ність України; навіть назву «Малороссия», що офіційно заміняла
«Україну», щораз частіше заступали терміном «Юго-Западная
Россия».

а) Шляхта. На Правобережній Україні після польського пов-
стання інтенсивно ширилось землеволодіння російського дворян-
ства, якому надавали сконфісковані у поляків мастки. На Лівобе-
режній Україні кількість російських поміщиків була менша, але
уряд сприяв прейсуненню російських дідичів і туди. В Південній
Україні — «Новоросії» — роздавали російським урядовцям землі,
які залишалися ще не розданими за Потьомкіна.

б) Міста. Ще наочнішою була за Миколи 1 русифікація укра-
їнських міст. На Україну посувалися російські купці, переважно
заможніші, ніж українські. -У структурі міст вони посідали вищі
місця, як купці 1 та II гільній, тоді як українські купці здобували зде-
більша III гільдію і в рідких випадках П. У значних містах українців-
купців переселяли з центру міста на «окраїну».

У Києві закладено початки тих купецьких «династій», які три-
мали торгівлю в своїх руках до революції 1917-го року (Дєгтярьови,
Масалітинови, Лучинські, Фоломіни та ін.).

Поволі торгівля переходила до рук російських купців. На яр-
марках щораз більше з'являлося російських товарів. Привозили
крам із Москви, Московської, ВолодимирськоЇ, Костромської. Ниж-
ньоновгородської, Воронізької, Орловської, Калузької, Тульської
губерній,

Інше становище займали міста Південної України: Одеса здо-
була «порто-франко» — право безмитної торгівлі й залишилася
космополітичним містом, де торгували, крім українців, росіяни
поляки, греки, вірмени, жиди, французи, болгари і т. д."

Цілком відмінний характер мали міста і містечка Правобережної
України, де переважали жиди, за ними — поляки і найменше було
українців. У цьому відношенні Правобережжя мало вийнятково
становище. І тут заходи російського уряду в справі русифікації
міст зустрічали спротив.

в) Селяни. Кількість державних селян різних категорій
значно зменшилася. Павло 1 роздав поміщикам Лівобережної Укра-
їни 150.000 селян (із загальної кількости 600.000, яку роздав по всій
імперії), а 1796 року поширив кріпацтво на Південну Україну. Від-

тоді становище поміщицьких селян значно погіршало. Те, шо в
XVIII ст., після 1783 року, з юридичного погляду було прикріплен-
ням селянина до землі, з якої він не міг відійти, в XIX ст. оберну-
лося на повне рабство. Він утратив свої права, ніби перестав існу-
вати для уряду і перетворився на «інвентар», власність дідича,
який міг робити з ним усе, що хотів: перевести на інше місце, про-
дати з землею чи без землі, з родиною чи окремо, обміняти, «за
продерзосгі» заслати на Сибір.

Дідич був суддею кріпака, і навіть міг судити справи між кріпа-
ком і сторонньою особою. Дідич розпоряджався особистими спра-
вами кріпака: міг заборонити його шлюб або примусити одружи-
тися за своїм вибором, міг відірвати дітей від батьків і взяти для
власної обслуги або віддати «в науку» до кухаря, чоботаря, кравця,
маляра. Найстрашнішим було для кріпака переведення до пан-
ського двору в ролі служника, льокая, покоївки, стайничого, маш-
галера, а до двору великого пана — в .ролі «артиста» театру. Такі
кріпаки втрачали своє господарство, землю і жили на утриманні
пана в повній від нього залежності. Дідичі мали право карати крі-
паків різками, а деякі з них мали навіть свої в'язниці, де вживали
тортур. Звичайно, це не було загальним явищем, але важливе те,
що пани мали право на життя кріпака.

У першій половині XIX ст. дідичі поширюють у своїх маєтках
різного роду промислові підприємства, мануфактури, заводи і пере-
водять до них селян, відриваючи їх цілком від ріллі, або використо-
вуючи лише в осінніх та зимових місяцях.

У першій половині XIX ст. умови господарства змінилися.
У XVIII ст. орали тяжким плугом, який тягли три пари волів. Дідич
був заінтересований в тому, щоб його селянські родини були за-
можні і могли виставляти по три пари волів. У XIX ст. починають
вживати досконалішого плуга, що вимагав однієї пари волів. Та-
ким чином не було вже потреби дідичеві мати заможного селяни-
на, навпаки, дідич щораз більше потребує селянина-«робітника»,
бо він може працювати і на фабриці чи в мануфактурі.

Кріпаки — чоловіки й жінки — відбували панщину, і це був їх
головний обов'язок. Панщина не була однакова: на Лівобережній
Україні вона становила переважно 3-4 дні на тиждень, а на Пра-
вобережній Україні доходила до 6-ти днів. У Південній Україні, де
була недостача кріпаків, панщина була менша: не більше як 2 дні
на тиждень.

Панщиною не обмежувалася праця кріпаків на пана, по всіх
господарствах були ще й інші повинності: вони мусіли возити дрова
з ЛІСУ. возити продане збіжжя, прокладати та лагодити шляхи, мости,

давати панові курей, гусей, іноді овець, телят, корів тощо. Жінки му-
сіли збирати гриби, давати яйця, полотно, прядиво тощо.

Кращим було становище селян, які йшли «на оброк», тобто ді-
ставали право сплачувати дідичеві певну суму грішми й мешкати,
де вони захочуть. «Оброчні» селяни працювали по містах як реміс-
ники, як обслуга в готелях, як візники, служники і т. п. Чимало
з них зовсім поривали з селом і з власним господарством, але ча-
стина залишала свої родини в селі."

У 1830-их роках збільшується число так званих «місячників»
— селян, які не мали свого господарства і діставали від пана утри-
мання. У 1840-их роках на Лівобережній Україні кількість «місяч-
ників» доходила до 25*/о загальної кількости кріпаків.

Збільшення армії й постійні війни вимагали рекрутів. За законом
рекрутів набирали спеціяльні комісії на жереби, по розкладці на
село — залежно від кількости селян. Але пани мали право відда-
вати в солдати будь-кого з-поміж своїх кріпаків. Здача в рекрути
стала одною з найтяжчих кар для селянина, бо служба в армії три-
вала 25 років у тяжких умовах, і мало хто міг витримати тауми довгий
час, а якщо й повертався додому, то здебільшого інвалідом.

Селяни шукали виходу з тяжкого становища у втечі, що, проте,
втратила свій масовий характер у XIX ст.; коли Правобережна
Україна опинилася під владою Росії, а в Південній Україні також
запроваджено кріпацтво. Другим способом вийти з тяжкого станови-
ща були для селян повстання, які в XIX ст. стають щораз часті-
шими й набувають гостріших форм. Бували випадки, коли повста-
вали відразу десятки сіл. 1819 року на Південній Україні, протесту-
ючи проти творення військових поселень, повстало 250 сіл, понад
20.000 селян. Невпинно вибухали повстання то на Слобідській то
на Лівобережній Україні, але найбільшої сили досягли вони в іу-
берніях Київській, Волинській, а особливо Подільській." На По-
діллі повстанським ватажком став Устим Кармелюк, який протягом
25 років керував повстаннями, кілька разів був засланий на Си-
бір, але тікав і повертався додому. Він грабував поміщицькі маєтки,
а здобич роздавав бідним. Року 1835-го його забито, а до суду при-
тягнено 2.700 його спільників. Ім'я Кармелюка оповите в україн-
ському народі славою месника за народні кривди."

Ситуація ставала дедалі заірозливішою, і навіть Микола 1 прий-
шов до висновку, що треба в якийсь спосіб скасувати кріпацтво, але
не зустрічав підтримки збоку дворян. Створено спеціяльні комісії.
 

які мали опрацювати умови селянської реформи, але вони нічого
не могли зробити через опозицію дворянства.

Єдине реальне зробив призначений у 1838 році генерал-губерна-
тор Київський Д. Бібіков: він розпочав боротьбу з польською шлях-
тою. Протягом 1840-1844 років спеціяльна комісія виключила 64.000
дрібної шляхти, яка не змогла довести своїх прав на дворянство,
і їх приписали до скарбових селян або міщан. За пропозицією Бібі-
кова припинено роздачу в оренду маєтків, сконфіскованих 1831 ро-
ку. Ці землі передано селянам, і таким чином значну їх кількість
звільнено від кріпаччини."

За ініціятивою Бібікова року 1841 в Київській, Волинській та
Подільській губерніях введено «інвентарі» подібно до тих, які були
в королівських маєтках у Польщі. В інвентарях зазначалося точно
характер та розмір повинностей селян. Для розгляду інвентарів
зформовано спеціяльний Комітет у Києві. Виявилося, що повинно-
сті в панських маєтках (подано 8.437 інвентарів) були такі різнома-
нітні, що на підставі їх не можна було встановити стандартного
інвентаря. Довелося Комітетові скласти самому зразкові інвентарі,
які й затвердило міністерство внутрішніх справ під назвою «Інвен-
тарні правила».

Згідно з «Інвентарними правилами» земля, якою користалися се-
ляни, залишалася в їх вічному користуванні; панщину встановлю-
валося в розмірі 3-х днів для чоловіка і одного дня — для жінки —
з «тяглого» господарства, себто такого, в якому були коні або вели;
якщо ж у господарстві не було ні коней, ні БОЛІВ, панщину встанов-
лювалося в розмірі 2-х днів 'для чоловіка і одного дня для жінки;
у свята панщину заборонялося. Всі інші види повинностей касува-
лося. Не вільно було переносити «панщинні» дні з одного тижня на
другий або з одного місяця на другий. Заборонялося вживати жінок
на тяжку працю. Дідич мав право замінити панщину в полі на пан-
щину на фабриці, але не мав права переводити селян на двораків.
Обмежено самоволю дідичів щодо шлюбів селян, здачі в рекрути,
засилання на Сибір."

Звичайно, заходи Бібікова не привели до ліквідації кріпацтва,
але завдяки «Інвентарним правилам» внесено деякий контроль у
відносинах між поміщиками й кріпаками, визначено межі помі-
щицької влади. Практичне значення «Інвентарних правил» було
дуже мале, бо дійсного контролю за діями поміщиків не заведено,
і вони далі збільшували панщину та зменшували наділи селян-
ських земель.

"Гп-^із додати: те, що зробив для поліпшення становища селян
Д. Вібіков — «фельдфебель царя, капрал Гаврилович Безрукий»,
як назвав його Т. Шерченко в «Юродивому», «завзятий реакціонер,
ворог всякої ліберальної думки... яскравий сатрап-самодурі», як
схарактеризував його видатний історик Д. Дорошенко, — звів на-
нівець наступник Бібікова на становищі генерал-губернатора, князь
Васильчіков, людина культурна і ліберальна. Дідичі-поляки, які не
могли примиритися з обмеженням їхніх прав на кріпаків, зверта-
лись до Васильчікова з проханнями та скаргами, і він видавав «до-
повнення» до «Інвентарних правил», які їх фактично паралізували.
Унаслідок цього, — як писав дослідник М. Корнилович, — «школи
утиски над селянами не були такі сильні, як саме в цей час.»**

Незадоволення з інвентарної реформи виявилося в постійних
заворушеннях: селяни відмовлялися виконувати панщину, і дідичі
викликали поліцію та військо. Безпосередньо після введення ре-
форми на Правобережжі вибухло 55 бунтів. У той же час утекло
з Київщини коло 30.000 селян. А взагалі в 1826-1854 роках р Укра-
їні було 126 селянських повстань, а в цілій Російській імперії —
624. Крім повстань, було багато випадків убивства дідичів.**

Найбільше повстання вибухло 1855 року під час Кримської вій-
ни, коли російський уряд видав маніфест, в якому, у непевних ви-
разах закликаючи селян вступати добровільцями в армію, обіцяв
їм полегші. Маніфест, написаний російською мовою, читали в цер-
квах, і селяни зрозуміли, що цар кличе записуватися в козаки. Вони
перестали виконувати панщину і почали, вимагаючи від священи-
ків, щоб приводили їх до присяги. Священиків, які пробували пояс-
нити дійсний зміст маніфесту, били за те, що нібито «ховають во-
лю.» Повстання охопило кілька повітів Київщини, де населення ще
пам'ятало козаччину. Придушено його військовою силою, при чому
тисячі селян покарано різками, а сотні —• заслано на Сибір. Вся ця
подія дістала назву — «Київська козаччина 1855 року»."

7. РЕВОЛЮЦІЙНИЙ РУХ 1840-их РОКІВ

Реакційне правління Миколи 1 не в силах було припинити рево-
люційних рухів, підсилюваних прагненням відновлення української
державности. Революційні рухи, осередком яких став Київ з його
університетом, знаходили підтримку серед польської інтеліТенції.
1840-ві роки були добою великого революційного піднесення
в усій Европі. Пригнічена Віденським Конгресом та «Священним

Союзом» вільна думка знову прокидалась до життя. В Прусії поча-
лися реформи Ф. Штайна та Ф. Гарденберга, в Норвегії введено
доволі демократичну конституцію, Еспанія та Португалія звільни-
лися від династії Бурбонів, деякі міста Німеччини завели у себе ста-
новий устрій."

Серед інтелігенції зростає інтерес до історії свого народу, появ-
ляються етнографічні праці, збірки народних пісень, переказів, ка-
зок. У той же час ширяться філософські ідеї Гердера, Шеллінґа,
Гегеля, які сприяють оформленню ідеї «месіянізму» деяких наро-
дів." Творяться таємні товариства, які домагаються ліберальних
реформ: у політиці — конституції, в суспільному житті — скасу-
вання дворянських привілеїв, станів, кріпацтва, в національному —
визволення народів з-під чужої влади та створення власних дер-
жав. Такими товариствами були: в Італії — карбонарії (вуглярі) та
«Молода Італія», і т. п. В Західній Европі множаться масонські льо-
жі. Карбонарії в Сіцілії та Неаполі підняли були повстання, але
були розбиті австрійською армією. У 1830-му році вибухло повстан-
ня у Франції, але також було здушене. Наслідком того багато його
учасників емігрувало з Франції і провадило далі революційну пра-
цю в інших країнах, зокрема в Польщі.. З другого боку — після
повстання поляків 1831-го року — в Парижі, як згадано вище, по-
стала значна колонія поляків-емігрантів, які стали посередниками
між революційними гуртками Франції і Польщі.

Великий вплив на польських революціонерів мав Адам Міцкє-
віч, палкий патріот і видатний поет. Він брав активну участь у ча-
сописі «Роіпос» що виходив у 40-их роках в Парижі, проповідуючи
всеслов'янську федерацію і братерську рівність усіх слов'ян. У сво-
їх творах, головно у «Квіє^а ріеі^ггутаі^уа роЇ5Їие§о», Міцкевіч
писав про месіянізм польського народу."

У Польщі месіянізм знайшов адептів, які мріяли про провідну
роли) польського народу. Але ще міцніше розгорнувся месіянізм
у Росії, у творах слов'янофілів 1. Киреєвського, О. Хомякова, К.
Аксакова."

В Швайцарії італійський революційний діяч Мадзіні створив
організацію «Молода Европа» і пізніше— «Молода Італія», за прик-
ладом з'явилася «Молода Німеччина», «Молода Польща», «Молода
Франція». Одною з характеристичних рис революційних організа-
цій була ідея всеслов'янської федерації окремих республік, ягі збе-

рігали б своє внутрішнє правління на засадах рівности та волі кож-
ного громадянина.'"

Внаслідок зміцнення русифікації та реакції почався в 30-их
роках XIX ст. на Правобережній Україні український національ-
ний рух серед так званого «польського» шляхетства, фактично
української спольонізованої шляхти. На початку XIX ст., коли під
ьпливом панівного в літературі романтизму прокинувся інтерес до
народности, деякі польські письменники, заховуючи польський
патріотизм, почали цікавитися українською історією, фолкльором.
Так створилася «українська школа» в польській літературі. Пред-
ставниками Гї були: А. Мальчевський, Б. Залеський, С. Гоціпіський,
М. Чайковський та інші. Дехто з цих письменників, як Т, Падура.
А. Шашкевич, С. Осташевський та ін., почав писати" українською
мовою. Чималий вплив на розвиток української національної іде-
ології мала й польська революційна література."'

Не зважаючи на загальну реакцію, в Україні також велася не-
впинна праця над вивченням минулого українського народу, його
фолкльору, мистецтва. Видана 1819 року Цертеловим збірка істо-
ричних дум, справила велике враження. Року 1827 М. Максимович,
майбутній ректор Київського університету, видав збірник україн-
ських пісень. Ці видання розкрили читачам красу української на-
родної поезії. У роках 1832-1838 в Харкові 1. Срезневський надру-
кував збірник «Запорозька Старина» з піснями і історичними ду-
мами. У Харкові молодий історик М. Костомаров і А. Метлинський
стали виразниками духової взасмности слов'янських народів.'"

У Харківському університеті створився гурток студентів, в яко-
му читали вірші Рилєєва та інших декабристів. Члени цього гуртка
були арештовані, але революційний настрій студентства не змі-
нився. У 1840-их роках в Харкові ширяться ідеї всеслов'янської
федерації, які приходять із Чехії, Тут вивчають польську, сербську,
чеську мови, з'являється переклад «Краледворського літопису».'"

У 1840-их роках, коли до Києва дійшли перші відгуки поль-
ського повстання, київські міщани співчували повстанцям і шукали
шляхів, щоб порозумітися з ними. Після здушення польського пов-
стання Київ став центром русифікаційної політики. Проте цього
не вдалося досягти. В університеті було викрито таємне політичне
товариство з студентом Гордоном на чолі, членами товариства були
поляки та росіяни.

Антиурядова агітація охоплювала широкі групи суспільства
Правобережної України та Києва. Організація «Молода Польща»

та Союз Польського Народу мали в Києві свій осередок і серед їх
членів були поляки — студенти й громадські діячі. У 1839 році ці
організації викрито; трьох керівників заслано на каторгу (доктора
Бопре, дідичів — Боровського та Михальського); 191 студента вик-
лючено, частину здано в солдати.'" Київський університет, що ігід-
но з задумом уряду мусів бути фортецею русифікації, виявив себе
як революційний осередок.

Репресії супроти Союзу не припинили визвольного руху в Укра-
їні. На початку 1840-их років у Києві група студентів та молодих
професорів створила нелеґальний гурток, метою якого була бо-
ротьба проти кріпацтва та національне визволення українського
народу. Тоді у Києві зібралося чимало української національно-
свідомої; талановитої молоді. Серед неї були: історик М. Костома-
ров, що з 1844 року викладав історію в гімназії, а згодом став
адьюнкт-професором університету; П. Куліш — талановитий етно-
граф, письменник; М. Гулак-Артемовський — історик права; П.
Маркевич — етнограф; В. Білозерський; з ними близько зійшлися
молодші люди, що недавно закінчили університет або були ще сту-
дентами.

Моральним авторитетом цього неоформленого товариства став
Т. Шевченко, який у 1846 році дістав посаду вчителя малювання
при Київському університеті."* Тоді Шевченко був уже в зеніті
своєї слави, як видатний маляр, а ще більше як поет. Його подорожі
по Україні — Чернігівщині, Полтавщині, Київщині — показали,
яка широка була його популярність, як глибоко шанували та лю-
били його. Найбільші магнати України — Рєпніни, Тарновські, Ли-
зогуби, Лук'яновичі, Родзянки та ін., — запрошуавли його до себе,
замовляли йому портрети, захоплювалися його поезіями. В тому
гуртку молоді Шевченко відразу став центральною особою не тільки
як славний поет і маляр: до того приєднувався особистий чар, який
підкоряв йому всіх, хто з ним зустрічався.'** Була й ще одна при-
чина популярности Шевченка: в добу панування романтизму він
якраз був тим героєм, про якого мріяла молодь — був кріпаком,
який багато терпів у своїм житті, був людиною з маси українського
народу, яка виросла під впливом історичних• спогадів про козацтво,
про гайдамаків.

Члени гуртка читали французьких філософів-утопістів — Сен-
Сімона, Фур'є, цікавилися відродженням поляків, чехів, хорватів,

сербів, болгарів, словаків, словінців і мріяли, щоб «усі слов'яни
стали добрими братами» , . . «і брат з братом обнялися і проговорили
слово тихої любови во віки і віки» . . .

Року 1846-го гурток київської молоді оформився в товариство,
що дістало назву Кирило-Методіївське Братство. Сама назва «брат-
ство» і обрання за патронів святих братів-просвітителів слов'ян вка-
зували на його характер. До Братства вступили студенти Київсько-
го університету О. Навроцький, 1. Посяда, Ю. Андрузький, О. Ту-
луб, Л. Загурський, дідич М. Савич та інші. У Братстві не було пред-
ставників аристократії, як то було в декабристському русі, члени
його були письменники, вчені, діти середніх або дрібних дідичів,
урядовці — представники тієї інтелігенції, що в 1840-их роках ви-
ходила на широкий кін життя.

Такий склад членів Братства, природно, відбився на його іде-
ології. Вони мріяли, що настане час, коли вся Слов'янщина встане
і «не залишиться в ній ні царя, ні царевича. .., ні князя, ні графа,
ні герцога. . ., ні пана, ні боярина, ні холопа . . .»

Братство ставило своїм завданням перебудову суспільства на за-
садах християнства і прагнуло ліквідації кріпацтва, станів, поши-
рення освіти й об'єднання всіх слов'янських народів в одну феде-
рацію, в якій кожний народ зберігав би свою внутрішню свободу.
Провідну ролю призначалося Україні: Київ мав бути столицею фе-
дерації, де збирався б загальний сойм.

У цілому на поглядах Кирило-Методіївського Братства відбива-
лася програма Товариства Об'єднаних Слов'ян, але було й нове: ідея
месіянізму українського народу. Голос України, — писав Костома-
ров у «Книзі буття українського народу», — що «звав усю Слов'ян-
щину на свободу і братство, розійшовся по світі слов'янському.. -
І встане Україна з своєї могили й знову озоветься до своїх братів...
І встане Слов'янщина. . . і Україна буде непідлеглою Річчю Поспо-
литою в Союзі Слов'янськім. . .» Погляди та програма Братства за-
фіксовані були в «Книзі буття українського народу» та в Уставі
Товариства св. Кирила та Методія. На цих творах помітні впливи
«Історії Русів», а також західньоевропейських ідей, головним чином
Міцкєвіча з його «Книгами народу польського».

Другим значним осередком панславізму була Прага, і члени Ки-
рило-Методіївського Братства, особливо Шевченко, знали твори Яна
Колляра, П. Шафаріка, В. Ганка, а дехто із членів листувався
з ними.

У Братстві не було єдности думок: Костомаров, Куліш стояли за
поступові реформи, Шевченко, Гулак, Савич — за організацію
збройного повстання і повалення царату.

Братство існувало недовго. На початку 1847 року на донос ету-
дента Петрова члени його були заарештовані. Більшу частину їх
заслано до різних міст Европейської Росії, а найгірша дісталась
доля Шевченкові: його здано в солдати й заслано до Оренбургу без
права писати й малювати.'"

Заснування Кирило-Методіївського Братства припало на час ре-
волюційних рухів, що охопили всю Европу. Причин для цього було
багато. Надто тяжкий був режим, що його запровадив «Священний
Союз», і ввесь час у країнах Европи відбувались спроби скинути аб-
солютизм і встановити конституційні правління. У той же час ба-
гато народів, що втратили свої держави, намагалися повернути не-
залежність. Винахід парової машини в кінці XVIII ст. вніс великі
зміни в суспільно-господарські відносини і створив новий стан робіт-
ників, які виступили з своїми вимогами. В лютому 1848-го року
французький король під натиском головно робітників зрікся пре-
стола, і Францію проголошено республікою. Президентом обрано
Наполеона Бонапарта, племінника Наполеона 1. Але Бонапарі
у 1852 році, на підставі нового плебісциту, проголосив себе імпера-
тором, з іменем Наполеона ПІ.

Друге місце щодо сили революційного вибуху зайняла Австрія.
її цісар Фердінанд у 1848 році зрікся престолу, і його місце зайняв
новий цісар — Франц-Йосиф — який поспішив дати конституцію.

Скориставшись з ослаблення Австрії, повстали мадяри, які хо-
тіли проголосити свою незалежну державу. На допомогу Австрії
російський цар Микола 1 вислав війська, які приборкали мадярів.
Микола 1 боявся, що революція з Мадярщини перекинеться до під-
владних йому держав.

У Чехії почалося відродження, і чехи вимагали звільнення від
німців і створення окремого чеського сойму. Цим разом вони зазна-
ли поразки: австрійська артилерія збомбардувала Прагу, і Чехія
була підкорена Австрії.

1848 року скликано до Праги Слов'янський З'їзд, який підкрес-
лив значення слов'янства в боротьбі проти німців.

1849 року в Італії революціонери зайняли Рим і проголосили
Римську Республіку, але потривала вона ненадовго: французькі
війська привернули старий лад.

У 1840-их роках Російська імперія, не зважаючи на її зовнішню
силу, переживала внутрішній розпад, Адміністраційний апарат ви-
являв нездатність керувати імперією. В економіці постали різні змі-
ни. Новий стан «різночинців» потроху відсував дворян. Найпопу-

лярніші письменники Росії належали до різночинців, В. Бєлінський
(1811-1848), О. Герцен (1812-1870) були проповідниками матеріялізму
і виступали проти кріпацтва та монархізму. Герцен емігрував до
Англії і в журналі «Колокол» громив російську державну систему.
В різних місцях Росії поставали таємні революційні гуртки. Най-
більшим з них був заснований 1845 року в Петербурзі гурток Пет-
рашевськото, до якого належав М. Достоевський. Метою цього гурт-
ка було підготовити народне повстання. Року 1849 гурток був вик-
ритий поліцією і членів його заслано на Сибір. Гурток Петрашев-
ського діяв в один час із Кирило-Методіївським Братством.'""

Усі ці революційні настрої — і в Західній Европі, і в Росії —
посилювали революційні рухи в Україні, доходили до селянства й
викликали чутки про близьке скасування кріпацтва. Ширилися се-
лянські повстання. На Волині поміщики тікали із своїх маєтків до
Житомира, де було військо, і зверталися до царя з проханням про
допомогу. 1848 року царські жандарми виарештували в Польщі 574
учасників польського національно-визвольного руху. По Україні
ширилися листівки з закликом до загального повстання.

У 1848-их роках у Польщі, Білорусі, Україні та Басарабії запро-
ваджено «надзвичайний стан» і загострено цензуру. Реакція запа-
нувала в Росії.'"

За таких умов Росія вступила у війну з Туреччиною. Прагнення
російських царів здобути вихід з Чорного моря зустрічало спротив
не тільки Туреччини, яка володіла цим виходом, але й Англії, яка
мала великий вплив на Туреччину й плянувала захопити Крим і
Кавказ. Російський уряд не врахував, що до Туреччини та її протек-
тора Англії приєднаються Франція та Австрія, які також були за-
інтересовані у ринках на Близькому Сході і не хотіли зміцнення
Росії на Балканах. Микола 1 вимагав від турецького уряду пере-
дати йому протекторат над православними в Туреччині.

Війна велася на Кримському півострові, переважно навколо Се-
вастополя, обложеного військами союзників. Після одинадцятимі-
сячної облоги ця зруйнована фортеця скапітулювала.

Війна виявила повну нездатність російського командування:
армія, що була вимуштрована на парадах, не була підготовлена до
війни; інтендантство обкрадало її; технічне озброєння було відста-
ле; комунікації були надзвичайно слабі. «Крах, що його зазнала Ро-
сія в Кримській війні, був крахом цілої державної системи», — пи-
сав Д. Дорошенко. Микола 1 не витримав сорому й отруївся. Престіл
перейшов до його сина, Олександра П.'"

8. ДОБА РЕФОРМ

Олександер II (1855-1881), молодий, ліберальних поглядів вихо-
ванець поета В. Жуковського, бачив усі вади режиму Миколи І
Року 1856 Кримська війна закінчилася мировим конгресом у Па-
рижі, і в Російській імперії почалися кардинальні реформи. Пер-
шою відчула нову добу Україна. Уже 1855 року Олександер II дав
амнестію членам Кирило-Методіївського Братства, які перебували
на засланні. Видатні члени його — П. Куліш, М. Костомаров, В. Бі-
лозерський, а трохи пізніше Т. Шевченко — зібралися в Петербурзі,
що став духовим осередком українського національного руху. Го-
ловним завданням як українського, так і російського громадянства,
було звільнення селян. У цьому питанні сходилися прагнення кра-
щих представників українського та російського суспільства. Росій-
ські журнали містили палкі вірші Шевченка, спрямовані проти крі-
пацтва; російський письменник 1. Тургенев перекладав російською
мовою твори Марка Вовчка, молодої української письменниці (Мар-
кевич), яку Шевченко назвав своєю «донею».

Величезне значення здобув Шевченко, якого намагалися затягти
до себе різні російські угруповання: і слов'янофіли, закликаючи до
співпраці в журналі «Парус», і ліві групи з табору Чернишевського
. та Добролюбова, органом яких був журнал «Современник». А серед
широкої публіки, не зв'язаної з партіями, Шевченко був ідолом.

Характеристичний приклад популярности Шевченка у Петер-
бурзі подає Ю. Бойко: Шевченко виступав зі своїми творами на лі-
тературних вечірках поруч із Тургенєвим, Гончаровим, Достоевсь-
ким, Островським, Майковим, Писемським та іншими, і «мемуари-
сти того часу однозгідно зазначають, що Шевченка публіка прий-
мала більш ентузіястично, ніж будь-кого з російських корифеїв лі-
тератури. Пані Штакеншнайдер занотувала у своїх записках із
здивуванням: „Та адже Достосвський ще більший мученик за ту ж
таки справу... Шевченко був лише солдатом, а Достоевський —
в Сибіру на каторзі, а проте — Шевченка приголомшили оваціями,
а Достоевському плескали багато, але далеко не так"».'"

У Росії та в Україні народжується новий напрямок в історії та
літературі — «народництво». Головною рисою народництва взагалі,
а зокрема в Україні, була не тільки ідеалізація селянства, а й пере-
конання, що тільки селяни та рядові козаки були й залишилися
носіямиукраїнської національности. Усі інші стани, як запевняли «на-
родники», втратили свою національність, а тому треба знову набли-
зитись до народу, вивчати його звичаї, мову, фолкльор. У мину-

лому «народники» виключали з кола своїх заінтересовань добу Геть-
манщини, бо, мовляв, гетьмани спричинились до поневолення укра-
їнського народу, і головну увагу звертали на Запоріжжя. У повороті
до народу бачили вони головну ознаку відродження українського
народу."'

«Народництво», яке бере свій початок з етнографічних творів
Цертелева. 1. Срезневського, М. Максимовича, у 1850-их роках на-
буває новий, активний характер і зосереджує увагу на виявленні
жахливої природи кріпацтва. Твори Шевченка і Марка Вовчка були
суцільним актом обвинувачення проти кріпацтва.

Українська поступова інтеліґенція вважала за перший свій обо-
в'язок налагодити видавничу справу: дідичі — В. Тарновський та
Г. ґалаґан дали П. Кулішеві кошти на організацію друкарні та ви-
давничої справи. У Петербурзі надруковано «Записки о Южной
Руси» П. Куліша та його ж роман «Чорна Рада», твори Котлярев-
ського, Г. Квітки-Онов'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка, пропо-
віді о. Гречулевича та ін. У роках 1861-1862 виходив місячник
«Основа», який став головним органом українського руху. В Черні-
гові в роках 1861-1863 виходив «Черниговский Листок», у Києві,
Харкові, Полтаві друкували книжки українською мовою. У Києві
засновано «Громаду», що спочатку була студентською організацією,
а пізніше, коли члени її покінчали університет, стала називатися
«Старою Громадою» на відміну від нової «Молодої» студентської
громади. Ввійшло у моду носити український народній одяг.'"

1856 року цап Олександер 11 офіційно заявив представникам дво-
рянства, що кріпацтво має бути скасовано, і що ліпше зробити це
«зверху, ніж дочекатися, коли воно почне скасовуватися знизу».

З того часу розпочалася підготова до скасування кріпацтва. По
губерніях створено комітети, які розробляли пляни звільнення се-
лян, враховуючи місцеві умови, і передавали свої проекти на роз-
гляд головного комітету в Петербурзі. Членами головного комітету
були представники від губерніяльних комітетів. Було там два укра-
їнських дадичі, Василь Тарновський та Григорій ґалаґан, обидва
з родин, дружніх із Шевченком, обидва твердо боронили інтереси
селян. Проте, настрої членів комітетів були розбіжні: одні бажали
дати якомога менше землі селянам або зовсім не давати, інші стояли
за справедливе рішення справи й достатні забезпечення селянам
землею. Чутки про ці суперечки доходили до селян, хвилювали їх.
У багатьох місцях, особливо в Катеринославсьхій таЧернігівськійту-
берніях, селяни самовільно припинили працю на дідичів. Було ба-
гато повстань, переважно на Правобережній Україні, де поміщицьке

господарство переходило на капіталістичні основи, і діличі хотіли
звільнити селян зовсім без землі, щоб забезпечити себе п"^т'йика-
ми. На Лівобережжі, зокрема на Полтавшиш, хотіли дати селянам
тільки садибні землі, а в Південній Україні, де робітних рук було
мало, дідичі вирішили затримати панщину ще на 10-12 років, а се-
лян звільнити без землі. Ці проекти свідчать, як тяжке було пра-
цювати комітетам."*

19 лютого 1861 року проголошено маніфест про скасування крі-
пацтва, але звільнення селян мало 'наступити тільки через два
роки. У маніфесті селян названо «тимчасово зобов'язаними», а са-
мий стан — переходовим. Селяни діставали персональну свободу,
незалежність від дідича та двір із садибною землею, але орну зем-
лю мали одержати тільки через 20 років, після викупу її у дідича.
Цей реченець закінчувався 1881 року. «Положення про звільнення
селян від кріпацтва» було укладене дуже неясно. Насамперед —
не встановлено однакового наділу на душу: розмір цей вагався
у зв'язку з різними причинами в різних губерніях і залежно від
якости землі; крім того в залежності і від розмірів поміщицького
маєтку. Врешті, якщо понад надільною нормою залишалася земля,
якою до реформи користувалися селяни, то вона переходила до
дідича.

Становище селян в Україні в цілому було гіршим, ніж у Росії,
бо в Україні наділи їх до реформи були більші, ніж ті, які вводила
реформа. Загалом у Полтавській і Катеринославській губерніях се-
ляни втрачали по реформі 40°/о свого попереднього наділу, а в Хар-
ківській — 31°/о. У всіх губерніях України наділи після реформи
різко зменшилися. У правобережних губерніях наділ був нижчий,
ніж встановлювали «Бібіковські інвентарі» 1848 року. Унаслідку
реформи наділи на ревізійну душу, себто на селянина, що був запи-
саний по ревізії і платив податок державі, зменшилося, а саме:

Наслідком реформи було катастрофічне збільшення числа ма-
лоземельних селянських господарств, що мали до 3-х десятин. На
Лівобережній Україні таких господарств було 43,3"/о, на Південній
Україні — ^^/й"'

Нагляд над сільськими та волосними управами був переданий
«мировим посередникам», яких губернатор призначав із місцевих
дідичів. Це була посада тимчасова — до введення «уставних гра-
мот», що встановлювали відносини між дідичами і селянами.

Селянська реформа була першою в ряді інших реформ. Року
1862-го зреформовано фінансове господарство держави й зосере-
джено все управління фінансами в руках міністра фінансів.

Того ж І862 року розпочато військову реформу: проведено пере-
озброєння армії, вдосконалено постачання, управління — вади, що
їх виявила з такою силою катастрофа Кримської кампанії. Війсь-
кову реформу завершено 1874 року запровадженням загальної вій-
ськової повинности для всіх чоловіків у віці 21 року. Реченець вій-
ськової служби зменшено з 25 років до 6-ти.

В 1864 р. проведено судову реформу. Суд встановлений був 3-ох
ступенів: мирові, суди, що їх обирало населення, та державні
(окружний суд і судова палата). Державний суд поділявся на ци-
вільний і кримінальний, в якому питання вини підсудного вирі-
шували присяжні судді, обрані населенням. Судові засідання були
відкриті, і в них брали участь сторони, прокурор та оборонці.

1864-го року впроваджено земське самоуправління. Один із най-
кращих знавців земства в Україні, О. Моргун, писав так: «Земське
самоурядування було одним із найвидатніших явищ у суспільному,
економічному й культурному житті України кінця XIX ст.»"' Зем-
ське самоуправління охоплювало все економічне та культурне жит-
тя губерній. У ньому брало участь все населення, що мало земельну
власність: дворянство, духовенство, міщанство та селяни. Ця вимога
обмежувала участь у самоуправлінні постійних мешканців повіту.

Раз на рік на загальних зібраннях депутатів обиралось земську
повітову управу, яка діяла постійно. Повітові земські управи оби-
рали губерніяльну управу. Функції земств були дуже широкі, а їх
кошти складалися з «самообкладання» населення з кожної деся-
тини. Земства дбали про санітарію та гігієну, утримували шпиталі,
лікарів, фельдшерів, акушерок. Медична допомога була безплатною
для всієї людности, незалежно від того, чи пацієнт платив земські
податки, чи ні. Протягом майже 50-літнього існування земства зраз-
ково поставили справу медичної обслуги в українських губерніях.

Другою великою галуззю діяльности земств була освіта. Земства
організували шяоли: чотирорічні, початкові, гімназії, професійні,
технічні, курси для підвищення освіти вчителів, курси українознав-
ства. Земські школи користалися доброю славою. Земства поста-
вили своїм завданням — повністю охопили освітою молодь, і в ба-

гатьох повітах це було досягнене напередодні революції. Треба до-
дати, що в справі шкільної освіти з фінансовою допомогою земству
приходило міністерство освіти, яке властиво передало земству все
шкільництво на селі.

Велике значення мала діяльність земств у галузі сільського гос-
подарства. Земство мало багато досвідчених агрономів, ветерина-
рів, виписувало сільськогосподарські машини, які давало селянам
«на прокат» або організувало продаж їх на рати. Крім того воно
мало «розплідні пункти» з племінниміі «плідниками», завдяки чому
підносилося якісно та кількісно скотарство. Щоб заохотити селян
до плекання худоби, земства влаштовували скотарські виставки
і преміювали кращі експонати.

Земства сприяли піднесенню рільництва, поширюючи ліпші га-
тунки збіжжя та пропагуючи нові сільськогосподарські культури.
Багато уваги зверталось на меліорацію — осушування багнищ, за-
ліснюванні ярів, вирощуванні лісів. У функції земств входило пік-
лування про шляхи сполучення, про налагодження торгівлі рільни-
чими продуктами, головно збіжжям. Вони тримали зв'язки з закор-
доном і мали елеватори для експорту збіжжя.

Така була загальна картина діяльности земств. Але була ще ду-
же важлива риса. Протягом 50-ти років діяльности земств у різних
їх установах влаштовувались люди, які з причини «політичної не-
благонадійности» не могли знайти праці в державних установах:
лікарі, вчителі, статистики, ветеринари і т. п. Земства були тісно по-
в'язані з українськими громадами. Видатними земськими діячами
були: проф. 1. Лучицький, родина Дорошенків, В. Тарновський,
О. Русов (земський статистик), 1. Шраг, Б. Грінченко, В. Самійлен-
ко, М. Коцюбинський, О. Лашкевич та сотні інших.'" Земську ро-
боту головним чином вели середні землевласники-дворяни, серед
яких наприкінці XIX ст. було багато революційне настроєних свідо-
мих українців. Кращий історик земств, Б. Веселовський,"" підкрес-
лив, що «тут не було місця для злісної боротьби кляс».

Не можна випускати з ока, що найбільші податки на земство
платили великі землевласники, бо податки, як згадано вище, йшли
з десятини, але користь від земських установ мали передусім се-
ляни та дрібні землевласники.

Була ще важлива заслуга земств: вони сприяли піднесенню на-
ціональної свідомосте, а з другого боку — стали тією школою, яка
привчала людність до самоуправління. З початком революції це ви-
разно виявилося, бо саме з земських установ вийшло багато гро-
мадських і політичних діячів.

В 1864-му році земства були засновані тільки на Лівобережній
та Південній Україні. На Правобережжі, яке тількищо пережило
польське повстання, земства поширились щойно в 1911 році, бо
уряд боявся дати можливість польському шляхетству впливати на
самоуправління цього краю. Брак земських установ протягом 37-ми
років негативно відбився на освіті, економіці, а головно на націо-
нальній свідомості населення правобережних губерній.

Останньою реформою була міська — у 1870 році. У містах вста-
новлювалося міські ради — "думи», членів яких обирало все насе-
лення, що платило податки, себто власники будинків, крамниць,
підприємств і т. п. Виконавчим органом ради була управа з місь-
ким головою на чолі.

Компетенція міської ради була дуже широка: вона повинна була
стежити за господарством міста, станом ринків, міської торгівлі,
промисловістю, охороною здоров'я, санітарією, школами."' У цілому
компетенція міського самоврядування була аналогічна земському.
Але була велика різниця в суб'єкті: земства обслуговували сільську
людність, в переважній більшості українську, а по містах була мі-
шанина людности, і в деяких містах кількість українців ледве до-
сягла 50°/о, при чому ці відсотки припадали на нижчі шари — дріб-
них крамарів та ремісників, а заможніша частина складалася з ро-
сян, на Південній Україні з греків, вірмен; крім того, у містах було
багато жидів. Отже, такі міста, як Одеса, Херсон, Маріюпіль мали
космополітичний характер.

9. РЕВОЛЮЦІЙНІ РУХИ В УКРАЇНІ

Реформа 1861 року не задовольнила селянство, зокрема україн-
ське. Негайно після проголошення маніфесту почалися знову заво-
рушення у різних місцях України. У самому Бердичівському повіті
Київської губернії відбулося 34 повстання. В Київській губернії
повстало 12.000 селян, у Подільській — 80.000. Значні повстання
були на Чернігівщині, Херсонщині, Катеринославщині. Вони не
припинялися протягом кількох років і придушені були військовою
силою. Багато селян заслано.'"

Не була задоволена й поступова інтелігенція. Вона уживала всіх
заходів, щоб піднести освіту серед селянства, зробити звільнених
кріпаків свідомими громадянами. Вся увага інтелігенції була звер-
нута на видавання книжок для народу, підручників, а також — на
заснування шкіл. Засновуваній й так звані «недільні школи», для
дорослих. Багато студентів відмовлялося від кращої кар'єри і йшло

працювати на селі як учителі. Це був початок «ходження в народ»,
що набуло згодом масового характеру.

Не зважаючи на цілком мирні завдання, що їх ставили собі ін-
телігенти, вони викликали підозру збоку дідичів та царської адмі-
ністрації, зокрема на Правобережжі.

Змінилось і ставлення російської преси до українського питан-
ня. Спочатку російські журнали охоче друкували українські літе-
ратурні твори, згодом же, коли українська література почала успіш-
но розвиватись, російські публіцисти стали доводити, що україн-
ської мови, культури і навіть національности немає, а самий укра-
їнський рух пояснювали польськими інтригами.

З другого боку в Україні ширилися революційні ідеї, що йшли
з Росії і ще, поруч з мирним «просвітянством», знаходили послі-
довників, головно серед молоді. Року 1862-го в Петербурзі засновано
товариство «Земля і Воля», метою якого було повалення царату,
встановлення республіки, експропріяція поміщицьких земель і пе-
редача їх селянам. Ідеї «Землі і Волі» стали дуже популярними
у всій мперії, захопили вони й Україну. Російський уряд відповідав
на діяльність цього товариства репресіями, засланнями, стратами.

Становище загострилося ще більше у зв'язку з польським пов-
станням 1863-го року. Підготовляв його довгий час Центральний
Національний Комітет, що мав тісні зв'язки з польською еміграцією
в Західній Европі, головним чином у Парижі. Повстанці ставили
метою звільнення Польщі з-під російської влади, відновлення Поль-
ської держави в межах 1772-го року, ліквідацію кріпацтва; земля
мала перейти селянам, при чому за викуп землі мусіла платити
держава; стани з їх привілеями мали бути скасовані.

Почавшись у січні 1863 року, до повстанців приєдналося чимало
офіцерів російських полків, що були розквартировані у Польщі.
Повстання перекинулося до Литви, Білоруси, Правобережної Укра-
їни. У Києві зорганізовано комітет, до якого вступило чимало сту-
дентів Київського університету. «Земля і Воля» розсилала револю-
ційні відозви, з закликами підтримати повстання. Герцен у «Коло-
колі» закликав допомагати полякам. Проте, сили повстанців були
малі — не більше як 20.000 зле озброєних осіб, і російська армія
легко їх розбила. Кари повстанцям були значно суворіші, ніж
у 1831-му році. Було багато їх страчено, заслано на Сибір.'"

У 50—60-их роках на Правобережній Україні, під впливом ре-
волюційних ідей, що приходили з Заходу, серед польської молоді,
переважно шляхетського походження, виник культурний рух, так
зване «хлопоманство». «Хлопомани» прагнули демократизації сус-
пільних відносин, активного служіння народові, скасування кріпац-

тва. Вони не поділяли ідей повстанців 1863 року, вважаючи, що їх
місце не в польському таборі, а з українським народом.

Група «хлопоманів» на чолі із студентом Київського універси-
тету Володимиром Антоновичем проголосила себе українцями, ви-
ступила з польської організації і спільно із студентами з Лівобе-
режної України заснувала. «Громаду». Поляки затаврували цю
групу як «зрадників». На це Антонович відповів «Сповіддю», яку
надруковано в «Основі». Він писав, що для шляхтичів-поляків е два
шляхи: перший — повернутися до українського народу, працею яко-
го жили їхні предки, платячи за це йому презирством та зневагою
його релігії, і другий шлях — залишитися зайдами-паразитами, во-
рогами національного розвитку українського народу. Антонович
обрав перший шлях: він повертається до віри предків ((православ'я)
і працюватиме для добра свого народу. За ним пішли поляки, які
відіграли велику ролю в українському відродженні: Кость Михаль-
чук — філолог, Борис Познанський — етнограф, Тадей Рильський
— економіст (батько поета Максима). Сам В. Антонович став у май-
бутньому видатним істориком України, основоположником історич-
ної школи.'^

Культурно-просвітня діяльність «народників» і «хлопоманів»
викликала обвинувачення їх російськими реакційними публіцистами
у політичних зв'язках з польськими повстанцями. Почалися знову
арешти і заслання видатних українських діячів, усунення з дер-
жавних посад українців-службовців. Доба репресій завершилась
1863 року таємним обіжником міністра внутрішніх справ Валуєва,
яким заборонялося друкувати книжки українською мовою, бо такої
мови, мовляв «не було, немає й бути не може».'"

Це було страшним ударом для українського руху. Під впливом
загальної реакції чимало українців відійшло від руху, інші стали
приховувати свої національні симпатії, небезпечні в загальній си-
туації, знаходилися й такі, ще перекидалися на бік реакційних кіл,
доводячи, що український народ не потребує власної школи, мови
та літератури і цілком задовольняється російською культурою. Та-
ких людей стали називати «москвофілами». Але й в найтяжчі часи
реакції з честю тримали український прапор такі люди, як — В.
Тарновський, Г. ґалаґан, Є. Милорадович-Скоропадська та інші.

Український рух, залежно від загальних обставин, обмежувався
плеканням української культури та впорядковуванням соціяльних і
економічних відносин. Велике значення мала культурницька праця
української інтелігенції.

В 1860-их роках у Києві оформилася так звана «Стара Громада^,
членами якої були переважно колишні студенти, що заснували пріі
Київському університеті «Громаду». В міру того, як вони закінчу-
вали університет, їх заступали в «Громаді» нові студенти.
У 1870-их роках до «Старої Громади» належали переважно члени,
що були приятелями ще в студентські роки. Очолював це товари-
ство В. Антонович, а входили до нього: Б. Познанський, М. Зібер,
М. Драгоманов, П. Житецький, О. Кістяковський, П. Чубинський,
Т. Рильський, М. Михальчук, М. Старицький, О. Русов, Ф. Вовк,
1. Лучицький, О. Кониський, М. Лисенко та інші.

За прикладом Київської «Старої Громади» стали засновуватись
громади в інших містах: Полтаві, Чернігові, Одесі, Харкові, Петер-
бурзі. Громада ширили в народі національну свідомість, впливали
на пресу, школи. У 1874-му році «Стара Громада» придбала газету
«Києвский Телеграф» і почала друкувати твори своїх членів.

На початку 1870-их років у загальній політиці російського уряду
почалася деяка зміна: суворий режим 1860-их років трохи пом'як-
шав — і український рух оживився з новою силою. Отже, мав ра-
цію М. Костомаров, який писав московському слов'янофілові Акса-
кову: «Иа дні душіт кожного думаючого й недурного українця сплять
Виговський, Дорошенко й Мазепа — і прокинуться, коли настане
слушний час.» І дійсно, як тільки з'являлась нагода — збиралися
українські діячі і український рух оживав. Дуже важливе те, що
з бігом часу до українського руху приєднувалося щораз більше но-
вих людей, зокрема селян. Це свідчить про те, що з шляхетського,
яким він був на печатку XIX ст., цей рух ставав всенароднім.

На початку 1870-их років Київ став культурною столицею Укра-
їни, де скупчувалися інтелектуальні сили. В 1874 році з «Старої
Громади» вийшла ініціятива заснувати українське наукове това-
риство під назвою «Південно-Західній Відділ Російського Геогра-
фічного Товариства». Воно повело інтенсивну працю над вивченням
України, її етнографії, історії, мови, економіки. Наслідком цієї праці
була серія капітальних видань: «Исторические песни малорусского
народа» В. Антоновича та М. Драгоманова, збірка казок М. Драгома-
нова, чумацькі пісні Рудченка, монументальна праця П. Чубинського
з етнографії Правобережної України тощо. Ці праці здивували на-
уковий світ своєю солідністю та розмахом. Одночасно в Києві над-
руковано чимало популярних книжок з історії України.

«Стара Громада» мала постійний контакт із Галичиною та Буко-
виною і в своїх політичних поглядах схилялася до федерації всіх
українських земель у союзі з Росією. У цьому відношенні «Стара

Громада» була пов'язана з традицією Кирило-Методіївського Брат-
ства та Товариством Об'єднаних Слов'ян.'^

Величезне значення мав ПІ Археологічний З'їзд у Києві 1875
року. Влаштовувало цей з'їзд Московське Археологічне Товариство
під головуванням відомого археолога графа О. Уварова, але до його
організації притягнено місцевих учених. На з'їзді була багата ви-
ставка української археології, влаштована В. Антоновичем, а також
виставка українських мап та гравюр. В з'їзді взяли участь 86 про-
фесорів та археологів Києва і 35 з інших міст України. «Третій
Археологічний З'їзд був святом української археології. Вона здо-
була загальносвітове визнання», — пише П. Курінний.'"

Таким чином, Україна в середині 1870-их років мала значні на-
укові досягнення, які поставили її в ряд із передовими країнами
світу. До наукових досягнень треба додати й досягнення в галузі
мистецтва. Талановитий композитор М. Лисенко, що обробляв укра-
їнську народну музику, створив перші українські опери «Чорно-
морці» та «Різдвяна ніч», які справили глибоке враження, а вистава
його «Різдвяної ночі» в Києві була великим тріюмфом.

Більшість членів «Старої Громади» ставилася з резервою до ро-
сійських революційних партій: їх відштовхував державний центра-
лізм цих партій, байдужість, а часто й ворожість до українського
національного руху та нахил до тероризму. На цьому грунті поча-
лися розходження між старшими членами ^Громади» і молодшими,
які прагнули радикальніших політичних заходів і засуджували
«культурництво» «Громади». Представниками цього ідейного розко-
лу були з одного боку В. Антонович, а з другого — М. Драгоманов,
який виступав проти перецініовання національного питання; укра-
їнство, на його думку, повинно було бути соціялістичним, і він на-
стоював на союзі з соціялістичними російськими течіями.'"

1875 року звільнено з Київського університету доцента М. Дра-
гоманова, одного з найвпливовіших членів «Старої Громади». Істо-
рик за фахом, він був талановитим публіцистом і користався попу-
лярністю і в Україні, і в Росії. За своїми політичними поглядами
Драгоманов був послідовником кирило-методіївців і прагнув феде-
ралізму, пов'язуючи його з демократизмом західньоевропейського
типу.

Після звільнення Драгоманова з університету «Стара Громада»
власним коштом делегувала його за кордон. Драгоманов оселився
в Женеві, де заснував журнал «Громаду» і почав видавати книжки

українською, російською та західньоевропейськими мовами. Спів-
робітниками його були — М. Зібер, що на знак протесту проти
звільнення Драгоманова відмовився від катедри в Київському уні-
верситеті; С. Подолинський; Ф. Вовк, професор Київського універ-
ситету, примушений покинути його в 1879 році; Я. Шульгин, М. Пав-
лик, галицький учений.

«Женевський гурток» Драгоманова став зародком українського
соціялістичного руху. На цьому ґрунті загострилося розходження
між М. Драгомановим і більшістю членів «Старої Громади», яке
привело до остаточного розриву. «Громада» з 1886 року відмовилася
фінансувати Драгоманова, і він у 1889 році переїхав до Софії (Бол-
гарія), де зайняв катедру в університеті.'"

«Стара Громада», не припиняючи своєї діяльности, в часи реакції
існувала конспіративне.

«Стара Громада» керувала часописом «Києвская Старина», що
його видавав з 1882-го року Т. Лебединцев, потім О. Лашкевич, а
з 1893 року — «Стара Громада». Багато допомагали цьому виданню
меценати В. Тарновський та В. Семиренко. Протягом 25-ти років
«Києвская Старина» була єдиним друкованим органом української
думки на підросійській Україні й енциклопедією історії України, хоч,
за умовами часу, друкувалася російською мовою. Важливою заслу-
гою «Старої Громади» було видання великого українського слов-
ника, що вийшов за прізвищем Б. Грінченка.

Не зважаючи на реакцію, всупереч усім заборонам, в Україні
творилася українська наука, правда — російською мовою, але, пе-
реіначуючи пізніший вираз советський, то була наука «російська
мовою, українська змістом». Поволі всі катедри історії Росії в усіх
університетах України посіли учні проф. В. Антоновича, сеньйора
українського руху. Вони, наслідуючи його школу, вели історію
України від палеоліту, доводячи безперервну тяглість української
культури і спростовуючи теорію російських вчених про спадковість
Москви від Києва. Антонович студіював переважно археологію,
княжу добу, козаччину, О. Лазаревський — період XVII та XVIII
століть і, хоч не був професором, мав свою школу учнів. Історія лі-
тератури та української мови мали видатних учених в особах О. По-
тебні, П. Житецького, М. Петрова. Над історією українського права
працював проф. О. Кістяковський. Українська наука, репрезенто-
вана українськими вченими, зайняла поважне місце в світовій науці.

У кінці XIX ст., після Шевченка, виступають такі видатні укра-
їнські письменники і поети: П. Куліш -- могікан кирило-методіїв-
ців, Марко Вовчок, 1. Нечуй-Левицький; молодші: В. Леонтовчч,

В. Самійленко, М. Коцюбинський і нарешті — окраса української
літератури — Леся Українка.

Величезне значення мали українські тсатра.пьііі вистави: у
1880-их роках з'явився створений М. Кропіівнііцькіім театр, в яко-
му виступали видатні сили: М. Заньковецька, родина Тобілсвичів
— М. Садовський, О. Саксаганський, 1, Карпонко-Карий, М. Садов-
ська та ряд інших талановитих артистів. Вистави цього театру
були колосальним пропагандивним елементом, захоплювали гля-
дачів, збуджували інтерес та любов до України, її історії, побуту.""

Український рух не обмежувався культурництвом. Пара.ісльно
з ним поглиблювалися революційні рухи, грунт яким давала нев-
дала емансипація селян. У Києві діяв народницький гурток під про-
водом Дейча та Фесенка; року 1877 засновано гурток «Земля і Воля»,
одним з організаторів його був Дмитро Лизогуб, син Андрія Лизо-
губа, Шевченкового приятеля, який не припинив дружніх відносин
з поетом під час його заслання і допомагав йому матеріяльно. Року
1879-го Дмитро Лизогуб, разом з іншим представником заможних
дідичів України, В. Малинкою, був повішений за участь у терори-
стичних актах. Тоді ж був засуджений на 15 років каторги В. Дс-
багорій-Мокрієвич, якому пощастило втекти за кордон. Ці факти
цікаві тим, що вони свідчать, як у револіоціііннх актах беруть
участь і гинуть за їдеї сини видатних українських дідичів.'"

Року 1879 організація «Земля і Воля» поцілилася на дві частини:
«Чорний Переділ», що залишився на старих позиціях революційної
пропаганди (до неї належали: Г. Плеханов, Я. Стефанович, В. Засу-
лич та інші) і «Народна Воля», в якій було багато українців: А. Же-
лябов, організатор народницьких гуртків у Києві та Одесі, що де-
який час співпрацював із М. Драгомановим, М. Морозов, Віра Фіґ-
нер, М. Кибальчич, С. Перовська — правнука гетьмана К. Розу-
мовського — та інші. «Народна Воля» обстоювала індивідуальний
терор і поставила своєю ціллю забити царя. Року 1881 «народоволь-
ці» забили царя Олександра II. Виконавців терористичного акту —
А.Желябова, М. Кибальчича, С. Перовську та інших страчено, а ба-
гатьох їх спільників заслано на Сибір. Але корнети Україні ця акція
не принесла, навпаки: новий цар, Олександер III, запровадив ще
більшу реакцію.

Україна, як і вся Російська імперія, переживала напружені часи.
У 1870-1880 рр. поглиблювалося незадоволення селянства. Катастро-
фічне збільшувалося число малоземельних та безземельних селян.
Одні із них працювали на поміщицьких землях, як наймити, інші
йшли на ті великі підприємства, що засновувались в Україні. На

Правобережжі розгорталася цукрова промисловість. У 1862-1863 рр.
цукроварні виробили 1,6 мільйона пудів цукру, а наприкінці 1880-их
років — 20,7 мільйона пудів. На Лівобережжі, головним чином
у Катеринославській губернії, розгорталась металюргійна промис-
ловість, Багато селян працювало на будуванні залізниць: з 1865 р.
майже без перерви будовано залізниці, В Україні зростала робіт-
нича кляса, революційний пролетаріят. Серед робітників заводів та
залізниць було багато людей із Центральної Росії, які приносили
з собою революційний настрій і пропагували «єдність клясових інте-
ресів» та «пролетарську солідарність». Умови праці на заводах були
дуже тяжкі, не було ні захисту інтересів робітників, ні охорони
праці. З 1870-х років час він часу виникали страйки, в яких робіт-
ники ставили вимоги економічного характеру.

У 1875 році в Одесі засновано перший в Україні Південно-Росій-
ський Союз Робітників, який прагнув об'єднати робітництво для по-
валення політичного та економічного ладу. Це був перший союз, що
зоставив метою політичний переворот."* Союз існував недовго, ши-
рячи в Україні соціял-демократичні льозунГи, що заміняли льозунГи
національні. Творилися невеликі соціялістичні гуртки, які вели про-
паганду серед робітництва."'

Року 1895 в Петербурзі В. Ленін об'єднав соціял-демократичні
гуртки в Союз боротьби за визволення робітничої кляси, який роз-
горнув широку агітацію серед робітників. За його прикладом 1897
року засновано Союзи боротьби за визволення робітничої кляси
в Києві та Катеринославі. Вони поширювали революційні листівки,
проклямації і керували страйками. Катеринославський Союз мав
тісні зв'язки з Південною Україною, Харковом, Москвою, Петербур-
гом, Менськом. Так робітничий рух в Україні набував значення за-
гальноросійського.'"

Тяжкі соціяльні та економічні умови, загальна реакція в часах
царювання Миколи II (1894-1917) сприяли зростанню революційного
руху. Село убожіло, і єдиним виходом із становища, яке створилося,
був дозвіл безземельним і малоземельним селянам переселятися до
інших місць. Переселення селян в 1861 році заборонено, але воно
неприпинилось, 1894 року дозволено селянам переселятися на вільні
землі, переважно до Азії. Уряд забезпечував пільговий проїзд і да-
вав деяку допомогу. Однак, не зважаючи на те, що на нових місцях
переселенцям приділялось багато землі, частина їх поверталась на
старі місця, не можучи пристосуватись до нових умовин господарю-
вання.

Вихід селян на нові місця руйнував загальне господарство: пере-
селялись так звані «середняки», а селяни, що мали подостатку зем-
лі, залишались; також не переселялись малоземельні та беззе-
мельні, бо не мали коштів на нове господарство. Так поглиблюва-
лась диференціяція села.

Збільшення безземельного селянства і тяжкі умови праці робіт-
ників на панських землях підсилювало революційні рухи. Щороку
збільшувалася кількість заворушень серед селян, які орали помі-
щицькі землі, рубали ліси, випасали худобу тощо. Бували випадки,
коли селяни вимагали повернути землі, які відібрано у них на під-
ставі закону 1861 року. Для скріплення догляду за селянами введе-
но 1889 року інститут земських начальників — із місцевих поміщи-
ків; земським начальникам належав суд над селянами і в разі за-
ворушень вони викликали військову силу.'"

Одночасно з народовольцями та соціялістами діяли гуртки, які
старалися надати політичний характер українському культурному
рухові.

В 1892 році засновано «Братство Тарасівців», першими членами
якого були брати Міхновські, Є. Черняхівський, Іван Липа, Б. Грін-
ченко, М. Вороний, У «Правді», часописі, що виходив у Львові, «та-
расівці» надрукували свою програму, в якій зобов'язувалися бути
завжди «консеквентними українцями»: дбати про те, щоб україн-
ська мова панувала в родині, установах, школі; обороняти права
українського народу.'"

У 1890-их роках серед молоді — у школах, гімназіях, універси-
тетах — засновувалися «українські громади» — підпільні гуртки.
У середині 1890-их років енергійно діяла українська студентська
громада в Київському університеті. Членами Гї були: Д. Антонович
(«Муха»), син В. Антоновича, 1. Черкаський, Є. Черняхівський, І,
Стешенко, О. Моргун, М. Кривенюк'" та ін. Незабаром вона поді-
лилася на дві частини: першу — з Д. Антоновичем, 1. Черкаським,
М. Кривенюком, М. Міхновським, В. Шеметом, С. Шелухиним та ін-
шими — і другу, так звану «драгоманівську» — з 1. Стешенком,
О. Моргуном, К. Василенком, П. Тучапським, М. Ковалевським.
З цим останнім гуртком була в тісних стосунках Леся Українка, і
з цього ж гуртка вийшли марксисти К. Василенко і П. Тучапський.'"

РОКУ 1897 у Києві відбувся з'їзд представників громад, на яко-
му засновано «Загальну українську безпартійну демократичну орга-
нізацію», що в більших містах України організувала свої громади.
Року 1899 в Харкові гурток студентів, під проводом Д.. Антоновича,
заснував Революційну Українську Партію, яка виставила гасло Са-
мостійної України. Ця партія об'єднала найактивніших діячів із мо-
тодшої інтелігенції, нав'язала зв'язки з Галичиною і Буковиною.
ллє незабаром вона перетворилась на соціял-демократичну партію
і обмежила свої домагання автономією для України. Самостійної
України домагалася Народня Українська Партія, яка відділилася
від Революційної Української Партії.'"

Року 1897 в Петербурзі, у в'язниці, Марія Вітрова, студентка Ви-
щих Жіночих Курсів, перед тим учителька в Чернігівській губер-
нії, скінчила життя самогубством. У Петербурзі зв'язалась вона
з революціонерами, була заарештована, і коли жандармський рот-
містр Кічін, під час допиту, намагався її зґвалтувати, облившись
гасом, спалила себе. У відповідь на це в Києві та інших містах по-
чалися бурхливі демонстрації. Очолювані студентами люди масово
виходили на вулиці, співали «Вічную пам'ять», «Зо Святими упокой».
Уряд висилав військо, переводив арешти, виключав студентів з уні-
верситетів, засилав їх на Сибір. Так звані «Вітровські» демонстра-
ції викликали симпатії у всіх шарах суспільства. Це були перші
вуличні демонстрації такого маштабу, які показали настрої широких

ЗАХІДНЯ УКРАЇНА ПІД ОКУПАЦІЄЮ АВСТРІЇ

На підставі першого розподілу Польщі 1772-го року Галичина,
а незабаром і Буковина, опинилися під владою Австрії. Свої пре-
тенсії на Галичину Австрія умотивувала в спеціяльному меморіялі,
укладеному 1771 року під назвою: «Вивід прав Угорської корони до
Червоної Руси і до Поділля, так само як Чеської корони — до кня-
зівств Освєциіма й Затора». У цьому меморіялі Австрія доводила
свої права на всі землі, які належали Угорщині та Чехії, бо Угор-
щина та Чехія належали Габсбурґам. Росія, яка ввесь час прагнула
загарбати під свою владу всі українські землі, дуже неохоче по-
годилася відступити ті території Австрії, і російські війська поки-
нули Галичину тільки під тиском австрійських окупаційних військ.

До Австрії прилучено Руське воєвідство, без Холмської землі,
але з Замостям, Волзьке та окраїни Подільського й Волинського
восвідств, а з чисто польських земель — південні частини Краків-

ського й Сандомирського воевідства та частину Люблінського. Ці
землі дістали назву «Королівство Галичини та Льодомерії (Володо-
мирії)».

По третьому розборі Польщі до Австрії прилучено Холмську
землю та окраїни Берестейського і Підляського восвідств. Але року
1809 Холмщину приєднано до Варшавського воєвідства, а після Ві-
денського Конгресу —в 1815 році — до Царства польського.'""

Року 1774 до Австрії приєднано частину Молдавії під назвою
^Буковина», а до Угорщини — українське Закарпаття (або Підкар-
паття). Ці три українські території жили своїм відмінним життям
і тому історію їх під австрійською окупацією подасться окремо.

Доля цих трьох частин українського народу мала багато спіль-
ного: всі вони терпіли тяжкий гніт сусідніх народів — угорського,
польського, румунського, а Австрія нічого не робила, щоб їх захи-
стити. З другого боку, протягом цілого XIX ст. всі вони вели бороть-
бу проти зовнішнього тиску і денаціоналізуючого москвофільства,
прихильники якого доказували, що галичани, буковинці та закар-
патські українці належать до російського народу, а їхня мова — до
єдиної російської мови.

а) Галичина. Австрія дістала Галичину в стані занепаду
Війни, російська окупація довели країну до зубожіння. Шляхетство
підірвало своє значення в Польській державі взаємною боротьбою
окремих родів; міське населення занепало одночасно з занепадом
торгівлі та промисловости. Селянство зубожіло під гнітом кріпац-
тва. Хліборобство мало екстенсивний характер. Ремісництво ледве
животіло.

Представник освіченого абсолютизму, цісар Йосиф II, намага-
ючись піднести господарське й духове життя Галичини, дав новий
устрій містам, реґулював торгівлю, будував школи і шпиталі.'"

Року 1774 засновано у Відні при церкві св. Варвари «Барбареум»
— семінарію для уніятського духовенства, яку року 1784 перене-
сено до Львова. Замість шкіл єзуїтського, василіянського та піяр-
ського орденів, де наука велася латинською й польською мовами.
австрійський уряд заснував гімназії з німецькою мовою навчання;
пізніше, року 1825, введено польську мову навчання. Року 1774 за-
сноване народні школи трьох типів: одноклясові — парафіяльні, з на-
укою українською мовою, триклясові та чотириклясові — з наукою
німецькою мовою. Року 1784 у Львові створено університет з чотир-
ма факультетами. На трьох факультетах викладали німецькою мо-
вою, а на Богословському — латинською. 1787 року зорганізовано

окремий Богословський факультет для українських студентів
з українською викладовою мовою; цей університет існував до 1809
року.'"

Велику увагу звернув австрійський уряд на впорядкування еко-
номічних та соціяльних відносин. Особисте підданство селян скасо-
вано. 1782 року видано наказ для Галичини, яким обмежувалося
права панів над селянами: селяни діставали право одружуватися
без згоди пана, віддавати дітей до шкіл, шукати заробітку де зав-
годно; зреформовано суд. Року 1799 встановлено нове оподаткуван-
ня: 70"/о прибутку з праці йшло селянинові, 18°/о — державі і тільки
12°/о — дідичеві. Щоправда, усі ці реформи здебільшого залишилися
на папері, бо після смерти Йосифа II наступники його не дбали за
долю селян. Австрія переживала тяжкі часи воєн із Наполеоном,
які зруйнували державу. Нові накази 1819 року збільшили оподат-
кування селян. Почалися безконечні судові процеси селян із діди-
чами, на яких здебільшого вирішувалось справи в користь дідичів.
Становище селян погіршувало те, що в Галичині знову почала здо-
бувати вплив польська шляхта, яка лякала німецьку адміністрацію
вигадками про прихильність українців до Росії. Під впливом поль-
ської шляхти запроваджено в школах польську мову замість укра-
їнської. Польонізація так широко охоплювала населення, що на-
віть духовенство, яке прагнуло зберегти /ь-оаїнську культуру, в осо-
бистих стосунках вживало польської мови.'"

Проте, хоч австрійські реформи мали невелике практичне зна-
чення, вони багато зробили для морального піднесення українців,
дали надію на ліпше майбутнє, розбудили енергію для боротьби за
майбутнє. Велику ролю у цьому відродженні відіграло молоде укра-
їнське духовенство, серед якого було багато освічених осіб, що
дбали за національні інтереси. Взагалі Уніятська Церква, яку спо-
чатку хотіли були використати поляки для польонізації українців,
стала у другому, третьому поколінні народньою Церквою, що охо-
роняла інтереси, звичаї, традиції, мову народу.'"

Польські заходи, а зокрема введення польської мови у школах
викликало протести: митрополит Михайло Левицький, під впливом
каноніка Івана Могильницького, звернувся до уряду з ученим трак-
татом в обороні «руської» — української мови. Спроба Могильниць-
кого заснувати у Перемишлі просвітнє товариство священиків не
мало успіху: воно не витримало опозиції збоку польського духовен-
ства та ополячених уніятів-Василіян. Більшого досяг Могильниць-
кий, закладаючи українські народні школи. У Перемишлі в 1820—

1830-их роках зібрався біля єпископа Івана Снігурського гурток
письменників та вчених: о. Йосиф Левицький, автор граматики,
о. Йосиф Лозинськіві, етнограф, о. Антін Добрянський, історик,
о. Іван Лаврівський, філолог — які поклали початок культурному
відродженню Західньої України.'"

Одночасно з культурним рухом ширяться в Західній Україні ре-
волюційні рухи. Польські повстанці 1830-их років мали прихильни-
ків не лише серед української молоді, а навіть серед львівського
греко-католицького духовенства, але на перешкоді до згоди стояло
презирливе ставлення поляків до національних почувань україн-
ців.'" Галицька молодь, як і наддніпрянська, прагнула наблизитися
до народу, вивчала його мову, фолкльор.

Справжнє відродження Західньої України почалося пізніше —
в 1820-их роках. У центрі його стояла — «Руська Трійця» — Мар-
кіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький, усі вихованці
Львівської Духовної Семінарії. Вони прагнули уґрунтувати галиць-
ке відродження на духовому зв'язку з Україною Наддніпрянською.

Першим виявом відродження був збірник «Русалка Дністрова»,
виданий Шашкевичем у 1837 році. Це була перша книжка в Гали-
чині, написана українською народньою мовою. Хоч ця книжка була
сконфіскована, все ж вона справила велике враження. Вона, — як
писав Головацький, — «запалила вогонь. . , який створив очі кож-
ному письменному чоловікові». Члени «Трійці» збирали пісні, пи-
сали статті до чеських, польських, німецьких часописів про життя
українського народу. Однак, час для їхньої праці був несприятли-
вий: в Австрії панувала реакція, уряд боявся зв'язків українців із
Польщею; серед більшости духовенства, яке тоді було єдиним ре-
презентантом культурного громадянства Галичини, панував консер-
вативний настрій. Члени «Трійці» опинилися в тяжкому стані, не
мавши жадної.підтримки. Шашкевич помер у злиднях, Вагилевич
перейшов до польських панів. Від «Трійці» залишився один Я. Го-
ловацький.'"

Революпійний рух — так звана «Весна народів» — який охопив
усю Европу в 1848 році, глибоко захопив Австрію. Він виявився
в повстаннях у самій столиці Австрії, Відні, та серед підкорених
Австрії народів Угорщини, де очолив повстання Кошут, Італії, Че-
хії, Галичини, Буковини. Поляки також заворушилися, бажаючи
відновити незалежну Польську державу. Цісар Фердінанд 1 спішно
проголосив конституцію, скликав парлямент, скасував панщину.

Момент був сприятливий і для українців. Переважна частина їх
почала організуватися окремо від поляків. Австрійський уряд пішов
назустріч українцям, шукаючи у них підтримки в боротьбі з угор-
цями та поляками. У Львові засновано року 1848 Головну Руську
Раду, свого роду тимчасовий національний уряд, який мав з'ясувати
австрійському урядові політичні та національні прагнення україн-
ців. Як пресовий орган Ради стала виходити «Зоря Галицька».

Головна Руська Рада проголосила єдність всього українського
народу. Українські посли в австрійському парляменті поставили
вимогу виділити українські землі, що перебували в межах австрій-
ської держави, в окремий коронний край під управлінням намісни-
ка і приєднати до Галичини Буковину та Закарпаття. Це гостро су-
перечило бажанням поляків, які домагалися перетворити Галичину
на польську провінцію. У боротьбі з поляками Головна Руська Рада
зорганізувала власні збройні сили — Народну ґвардію. Але австрій-
ський уряд не виконав головної вимоги українців: не поділив Гали-
чину на дві частини — польську та українську.

Того ж 1848 року в червні у Львові скликано Собор руських
(себто українських) вчених, який накреслив широку програму орга-
нізації української науки. Він домагався повного відокремлення
українського народу від польського та російського і створення єди-
ної української наукової мови, єдиної граматики та правопису.
Австрійський уряд дав дозвіл на заснування у Львівському універ-
ситеті катедри української мови та літератури.

З цих широких плянів зреалізовано дуже мало. Року 1849 ав-
стрійський уряд, з допомогою російських військ, придушив пов-
стання, скасував конституцію і поновив абсолютистський лад. Однак,
внаслідок скасування кріпацтва, в Галичині з'явилося 375.000 віль-
них селянських господарств. Викуп дідичам за землю платила дер-
жава, а селяни повертали їй викупні гроші протягом 50-ти років.'"

Року 1849 розв'язано Державний Сойм і Головну Руську Раду.
Поляки, під проводом намісника гр. Голуховського, фактично заб-
рали всю адміністрацію в Галичині до своїх рук. Серед українців
почалося розчарування. Вони опинилися між двома впливами:
австрійці хотіли накинути їм латинську абетку, а з другого боку
ширилася російська пропаганда за єдність галицьких українців із
росіянами. Значна частина старшої віком галицької інтелігенції по-
чала схилятися до «панрусизму», вносячи цим ослаблення серед
українських патріотів. Так зародилася москвофільство, основу для

якого давало переконання в силі Росії та бажанні її об'єднати всі
слов'янські народи.

Року 1861 проголошено в Австрії нову конституцію, яка дала
Галичині автономію з власним сеймом. 1861 року на цей сойм укра-
їнці вислали 49 послів із загальної кількости 150. З роками це спів-
відношення ще погіршало: року 1877 було українських послів 14,
а 1883-го — тільки II. Причиною цього були нові виборчі правила,
за якими перевагу дістали великі землевласники, себто поляки, а
українці були переважно селяни. Ще гірше становище було у віден-
ському парляменті. Поволі вся місцева адміністрація, суд, само-
управління опинилися в польських руках. Урядовою мовою стала,
замість німецької, польська. Львівський університет був спольоні-
зований; школи перейшли під керівництво Польської Крайової
Шкільної Ради. Лише невелика кількість середніх та фахових шкіл
залишилася українськими."*

Провід в економічному житті належав польській шляхті. Знесен-
ня панщини не підірвало її могутність. Занепадали дрібні земле-
власники,, але зростали польські лятифундії. 1820 року в Галичині
було 8.500 великих маєтків із 683-ма моргами землі пересічно в кож-
ному. 1859 року було 4.500 маєтків, але з наділом пересічно в 1.185
моргів. Року 1880 було 2.086 великих маєтків, але пересічно маєток
мав 2.400 моргів. Одночасно погіршувалося становище селян. 1820
року, до ліквідації панщини, селянин мав пересічно 15 моргів, року
1859 — 9,5, року 1880 — 5,5, а року 1900 — 4,5 морга. Селяни приму-
шені були шукати заробітків переважно у дідичів, і потрапляли
знову в залежність від них.'"

Міста набули польського характеру, і державна та крайова до-
помога підтримувала розвиток польської культури та науки.

Придушення російським військом польського повстання 1863
року загострило відносини між поляками та українцями. Провід
у культурному та національному житті українців належав інтелі-
генції духовного походження, головним чином священикам-уніятам.
які купчилися біля «Святого Юра» у Львові, де була резиденція
митрополита. Осередком духовної інтелігенції, її проводом і про-
тектором був митрополит, і всю національну справу ця духовна
верства брала, як обрядово-церковну, вбачаючи в церковній органі-
зації єдину оборону проти польського наступу. Головна увага духо -
венства була присвячена боротьбі проти латинізації церковного
обряду, але, шукаючи зразків у Православній Церкві, воно підпа-
дало під російський вплив. Ця консервативна інтелігенція стави-
лася до української мови як до мови неписьменного селянства, ойе-

рігала церковно-слов янську мову — і знову потрапляла під росій-
ський вплив. Група консерваторів тримала в своїх руках три уста-
нови: Ставропігіяльмій Інститут, Народний Дім, заснований у Льво-
ві в 1850-их роках, і «Галицько-Руську Матицю», як називали то-
вариство для видавничої і взагалі просвітньої справи, засноване у
Львові 1848 року. За перші роки видало воно понад 80 книжок.
Довгий час консервативний табір сподівався підтримки австрій-
ського уряду, але, розчарувавшись у ньому, поділився на дві гру-
пи: москвофільську, що всі надії покладала на допомогу від Росії
та прагнула едности з російським народом, і другу групу, що нама-
галась порозумітися з поляками.

Позицію москвофілів зміцнювали факти зовнішньої історії: року
1831 російський уряд розгромив перше польське повстання, а року
1868 — друге польське повстання. Створювалося враження про вели-
ку, непереможну силу Росії, поруч із Австрією, яка схилялась до
занепаду. Року 1865-1866 Австрія у війні з Прусією зазнала тяжкої
поразки. Підкорені їй народи одержали широку автономію, а сама
Австрія стала «двоєдиною» монархією — Австро-Угорщиною, яку
об'єднувала особа монарха. Кожна країна мала окремі парляменти:
Австрія — у Відні, Угорщина — в Будапешті. Міністерства, крім
деяких (зовнішніх справ, військових справ та фінансів) були також
окремі. Серед українців ширилися чутки, що Галичина перейде під
владу Росії, і це ще більше підносило авторитет Росії та віру в її не-
переможність.

Року 1866 орган українських консерваторів «Слово» заявив, що
жадних українців не існує, е єдиний великий російський народ від
Карпат до Камчатки і єдина російська мова, а тому не варто тво-
рити українську літературу. Табір москвофілів зростав, охоплю-
ючи інтелігенцію Галичини, Буковини, Закарпаття; до нього пере-
ходили діячі, які 1848 року з захопленням працювали над творен-
ням української літератури. До цих діячів належав і член «Трійці»
Я. Головацький, який 1848 року був професором української літера-
тури та мови у Львівському університеті. Він переїхав 1367 року
до Росії, де дістав посаду голови Археографічної Комісії у Вільні.
Коли російський уряд в боротьбі проти поляків закликав священи-
ків і вчителів-галичан переходити до Холмщини, на цей заклик від-
гукнулися сотні галичан. Це зміцнило москвофільські настрої в Га-
личині й ослабило місцеві культурні сили.'"

Проти консервативно-москвофільського табору старої інтеліген-
ції виступила молодша віком група діячів, які називали себе «наро-
довцями». Ця група складалася з учителів, письменників, правни-

ків, студентів. Вони продовжували діяльність Маркіяна Шашке-
вича, засновували часописи («Мета», «Всчерниці>, «Нива^, Русал-
ка»), які мали успіх серед молоді, але за браком коштів існували
недовгий час. Представниками народовецького руху були В. Шаш-
кевпч, К. Климович, Ф. Заревич та інші. Народовці за зразком Ки-
ївської Старої Громади організували у Львівському університеті та
в середніх школах свої громади, які збирали бібліотечки, передпла-
чували журнали, влаштовували концерти тощо. Ці громади були
таємними організаціями.

Коли в Наддніпрянській Україні заборонено друкувати книжки
українською мовою, деякі письменники та вчені, як В. Антонович,
Марко Вовчок, 1. Нечуй-Левицький, П. Куліш, О. Кониський, стали
надсилати свої твори, здебільшого під псевдонімами, до Гали-
чини і допомагали народовцям матеріяльно. З допомогою наддніп-
рянців засновано у Львові місячник «Правду», що протягом довгого
часу була органом всеукраїнського єднання. «Кобзар» Шевченка
став для галицьких українців священною книгою, а Україна —
священною землею. «Кохаються в пам'ятках козацької слави»,
— характеризував народовецький рух М. Грушевський."'

У 1860-их роках народовці почали засновувати нові товариства:
року 1861 «Руську Бесіду» у Львові, року 1868 — «Просвіту», року
1873 — Товариство імени Швченка, з 1893 року це Товариство.
створене для сприяння розвиткові письменства, перетворилося в на-
укову установу. Значну суму — 9.000 Гульденів — дала Є. Милора-
дович, нар. Скоропадська, на придбання друкарні для Товариства
ім. Шевченка. Були й інші жертводавці з Наддніпрянської України:
О. Кониський у своєму заповіті відписав Товариству Шевченка своє
майно; допомагали — Є. Чикаленко, В. Семиренко. Взагалі вплив
наддніпрянських українців був дуже значний; зокрема великий
вплив мав М. Драгоманов. Наддніпрянці допомагали галичанам вий-
ги з вузького провінціялізму і привчали почувати себе частиною
великого українського народу. Це було конче потрібно, бо поволі
народовецький напрям утрачав свій колишній характер. Переваж-
но представники духовенства та дрібної буржуазії, були настроєні
занадто льояльно супроти австрійського уряду, провідники народо-
вецького руху не вияснювали народові основ конституційного жит-
тя ані засад економічної та соціяльної науки, — писав 1. Франко, —
і український народ, живучи в конституційній державі, був переко-
наний, що «цісар. . . може все зробити, і що від його волі все зале-
жить». Серед народу байдужість до парляментської політики дій-
шла до того, що 1879 року галицькі українці провели до сойму
тільки двох кандидатів!

На початку 1880-их років у Галичині почалося пожвавлення.
У 1880 році народовці заснували часопис «Діло», присвячений га-
лицьким справам. Редактором його був В. Барвінський, видатний гро-
мадський діяч. Саме тоді в Галичині зростав вплив М. Дратоманова,
який закликав народ до активної праці, до освіти. Під його впливом
були видатні діячі — 1. Франко та М. Павлик. На народніх вічах
обговорювано проблеми політичного та суспільно-економічного жит-
тя. Року 1885 народовці створили політичне товариство «Народня
Рада», яке ставило завданням продовжувати справу Головної Русь-
кої Ради 1848 року й добиватися поділу Галичини на польську та
українську частину.'"

Наприкінці 1880-их років під впливом Драгоманова постала
Українська Радикальна Партія, в якій провідне місце зайняли 1.
Франко та М. Павлик. За свою мету партія ставила оборону інтере-
сів селян. На гроші, зібрані на Наддніпрянщині, вона видавала дві
газети: «Народ» і «Хлібороб». Партія провела своїх кандидатів до
сойму і до парляменту. В загальнополітичних справах вона стояла
за незалежність України.

Під впливом наддніпрянців — В. Антоновича, О. Кониського —
провідники народовців О. Барвінський та інші, підтримані митро-
политом Сильвестром Сембратовичем, спробували дійти до згоди
з польськими політичними колами, які очолював намісник Гали-
чини, граф К. Бадені. Головною метою цієї групи було відмежува-
тися від москвофілів і спертися на австрійські урядові кола, спільно
з поляками. Українці сподівалися добитися від уряду дозволу на
заснування української гімназії (третьої, бо дві вже мали), україн-
ських катедр в учительській семінарії та університеті, допомоги для
культурних установ тощо. Народовці сподівалися «нової ери» для
українців, але спроба ця викликала загострення між українськими
угрупуваннями: москвофіли і радикали виступили з рішучою опо-
зицією, і широкі українські кола не підтримали народовців. Навпа-
ки, їх спроба внести заспокоєння викликала ворожнечу. Підтриму-
вали цю політику тільки О. Барвінський, А. Вахнянин та небагато
інших діячів. Незабаром і гр. Бадені перейшов до ворогів українців.
Єдиним реальним досягненням «нової ери» був дозвіл мати катедру
української історії у Львівському університеті. Катедру цю зайняв
1894 року учень проф. В. Антоновича, М. Грушевський, який дійсно
поклав початок «нової ери».

У 1890-их роках зайшли в Галичині значні зміни. На поверхню
життя почали виходити нові інтелектуальні та наукові сили. 1899
року праве крило Радикальної партії об'єдналося з народовцями, і

вони створили нову — Національно-Демократичну Партію, яка пе-
ребрала провід у політичному житті народу. В своїй програмі ця
партія поставила домагання, щоб «цілий український народ з'єднав-
ся в одноцільний національний організм». На чолі її став Ю. Роман-
чук, а пізніше — К. Левицький, обидва посли до австрійського пар-
ляменту. З того часу провід у боротьбі за здобування політичних
прав знаходився переважно в руках цієї партії. Року 1899 ліве кри-
ло Національно-Демократичної Партії створило нову — Українську
Соціял-Демократичну Партію, на чолі якої став М. Ганкевич. На
з'їзді Соціял-Демократичної Партії в Брні як мету цієї партії прого-
лошено створення «вільної Української Держави, Української Рес-
публіки».

Це прагнення — створити незалежну державу свідомість потре-
би її — головне досягнення українського народу в XIX ст. Ще 1895
року заяву про самостійність українського народу, як мету полі-
тичних домагань, склала на своєму з'їзді у Львові Українська Ра-
дикальна Партія. На межі двох століть, у 1900 році, на двох проти-
лежних кінцях України, українська молодь маніфестувала своє
прагнення до незалежности України: в Харкові і в Полтаві М. Міх-
новський на таємних сходинах молоді виголосив на цю тему рефе-
рат, і молодь з ентузіязмом вітала гасло незалежної України. Того ж
року у Львові, на публічному вічі, після доповіді Д. Донцова, укра-
їнське студентство прийняло резолюцію, в якій стверджено, що
його ідеалом є створення самостійної Української Держави. Цю ре-
золюцію підтримали газета «Діло» і 1, Франко на сторінках «Літе-
іатурно-Наукового Вістника».'"

б) Буковина. Року 1774 Австрія, щоб заокруглити свої во-
лодіння на сході й забезпечити сполучення Галичини з Семигоро-
дом, прилучила до себе північну частину Молдавського Господар-
ства, з містами: Чернівцями, Серетом і Сучавою. Австрія мотиву-
вала це тим, що ця територія належала колись до Галицького кня-
зівства і тільки в XIV ст. опинилась під владою молдавських гос-
подарів, Молдавський господар протестував проти австрійської оку-
пації, але його зверхник, турецький султан, дав згоду. Ця країна
стала знову називатися «Буковиною», як було в XIV ст. Деякий час
Буковина управлялася військовою владою, але 1786 року її приєд-
нано до Галичини, і так перебувала вона до 1849 року, коли її ві-
докремлено як осібну провінцію.'"

На Буковині, під час переходу її під владу Австрії, було 69"/о
українців, 26°/п румунів і 5"/о інших національностей: жидів, вірме-
нів, греків, угорців, німців, поляків.

З перших же часів австрійської влади почалася інтенсивна імі-
грація до Буковини румунів із Молдавії та Семигороду. Ця імігра-
ція, а також фальшиві інформації румунів австрійському урядові
сприяли тому, що в австрійців склалось уявлення, ніби Буковина
взагалі е румунською країною, і в школах цього краю почали впро-
ваджувати румунську мову.

Австрійський уряд перевів низку важливих реформ, щоб виве-
сти Буковину з того занедбаного стану, в якому вона перебувала.
1781 року кріпацтво замінено панщиною за договором селян із па-
нами. Року 1783 було засноване німецьку та румунську школи.
У переконанні, що людність Буковини румунська, Австрія призна-
чала на адміністративні посади румунів, які румунізували Буко-
вину.'"

Приєднання Буковини до Галичини в 1786 році мало негативні
. наслідки. Польська шляхта Галичини не допускала селян до освіти
і ширила польонізацію та латинізацію. Року 1808 у Чернівцях зас-
новано першу гімназію з латинською викладовою мовою. У почат-
кових школах викладали румунською або польською мовами, але
не українською. Виходом із цього положення було заснування при-
ватних українських шкіл, в яких викладали дяки. Такі школи на-
зивали «дахівками», але, звичайно, було їх замало. Домагання впро-
вадити українську мову в шкільному навчанні підтримувала Львів-
ська греко-католицька консисторія, з митрополитом Михайлом Ле-
вицьким на чолі, але позитивна урядова відповідь не змінила спра-
ви тому, що Крайова Шкільна Рада вирішила, що українські, діти
повинні вчитися польської мови.

Ліберальний режим цісаря Йосифа II за його наступників змі-
нився реакцією. Особливо загострилась реакція після Віденського
конгресу 1814 року. Хоч особисте кріпацтво було скасоване, селяни
залишилися в економічній залежності від поміщиків і зобов'язані
були відробляти панщину. Становище селян на Буковині було дуже
тяжке; гніт збільшувало ще те. що селяни були українці, а пани —
переважно румуни.

Перша половина XIX ст. позначилася рядом селянських завору-
шень. у яких перд вела Гуцульщина. Гуцули, головним зайняттям
яких було скотарство, жили завжди відмінним від іншої людности
життям. Напровесні вони виганяли свою худобу на полонини, на
гірські пасовища, і вимоги землевласників, щоб гуцули відбували
панщину, викликали обурення. Спочатку вони зверталися до судів,

але здебільшого програвали справи. Тоді почалися повстання, які
в 1840-их роках очолив заможний селянин Лук'ян Кобилиця.

Року 1848 повстання в країнах, підкорених Австрією — Італії.
Чехії, Угорщині, Галичині — відбилися й на Буковині. Буковин-
ські посли були у Львові, в Головній Руській Раді. Року 1848, на
підставі конституції, обрано послів від Буковини до парляменту
у Відні; серед них бур і Л. Кобилиця, який виступав за політичну
автономію Буковини та передачу землі селянам. У парляменті всі
ці посли стали в гостру опозицію до румунів.*"

1848 року, після розв'язання парляменту, Кобилиця знову підняв
повстання, яке охопило всю Буковину. Буковинські повстанці мали
зв'язки з повстанцями під проводом Кошута на Угорщині. Повстан-
ня мало соціяльний характер — селян проти поміщиків, і національ-
ний — українців проти австрійців та румунів. Кобилиця поставив
своєю ціллю створити автономну Гуцульщину, яка підлягала б
тільки цісареві. 1849 року повстання було придушене урядовими
військами. Л. Кобилиця став героєм свого народу, а після смерти на
його честь складали легенди та пісні.'"

Боротьба за автономію закінчилася 1861 року, коли Буковину
визнано «коронним краєм» Австрії, з титулом воєвідства, з подвій-
ними адміністраційними органами: перший орган — центральний
уряд; його репрезентував призначений австрійським урядом крайо-
вий президент, якому підлягали старости та начальники повітів
другий орган — автономна управа, що складалася з Крайового Сой-
му — парляменту, на чолі якого стояв маршал, найвища особа міс-
цевої самоуправи, та Крайового Відділу — виконавчого органу, якпі
призначав місцевих урядовців. Фактично автономні інституції пе-
ребували в руках румунів та німців, а українці довгий час не моглг
добитися навіть визнання української мови за урядову.

Виділення Буковини як окремого краю відбилося на її націо-
нальному відродженні. З 1870-их років посилюється боротьба укра-
їнців із румунами за національну окремішність, з одного боку, Тс
германізацією — з другого. У Буковині виникають різного род^
українські товариства. Року 1869 засновано в Чернівцях товариство
«Руська Бесіда», першу українську організацію в Буковині, спочат-
ку — клюб, яка згодом перетворилась на літературне товариство
Проіснувало воно до 1940 року і відіграло значну ролю в національ-
ному відродженні цього краю. Проте, в товаристві виявилася роз-
біжність поглядів: Більшість належала до москвофілів, які обсто-

ювали «єдину загальноруську мову», а меншість була за народню
українську мову. Року 1870 засновано в Чернівцях політичне това-
риство «Руська Рада», а 1875 року там же створено німецький уні-
верситет з катедрою української мови.'"

Становище буковинських українців покращало тільки в 1880-их
роках, коли провід українського зорганізованого життя перебрали
народовці: завдяки їм до парляменту вислано національне свідомих
послів.'" Велике значення мали й інші чинники: з одного боку пог-
либлювався москвофільський рух, який почав лякати австрійський
уряд, внаслідок чого, щоб обмежити його, дано більше свободи в на-
ціональних питаннях українцям; в той же час румуни страшили
уряд доносами на «москвофільство» українців. З другого боку ав-
стрійський уряд втрачав довір'я до румунів після того, як 1878 року,
внаслідок російсько-турецької війни, румунські воєвідства — Мол-
давію та Волощину — об'єднано в незалежну державу — Румунію,
яка року 1881 стала королівством. Румуни в Буковині прагнули при-
лучення до Румунії. Австрійський уряд почав із більшою увагою
ставитися до українців.

1884-ий рік позначився перемогою народовців у «Руській Бесіді»,
звідки москвофіли примушені були виступити, а в 1885 р. народовці
перебрали провід в «Руській Раді». Того ж року «Руська Бесіда»
почала видавати народною мовою часопис «Буковина». З того часу
засновується на Буковині багато українських товариств та установ,
число яких року 1914 досягає 590.

До цього ж періоду належить діяльність видатних письменни-
ків: о. С. Воробкевича, Г. Воробкевича і О. Ю. Федьковича, зна-
чення якого для Буковини порівнюється з значенням Шевченка для
України. Серед буковинських учених та громадських д ячів чолові
місця належать: проф. С. Смаль-Стоцькому, М. Василькові та О.
Поповичеві.

У формуванні української провідної верстви, в ідеологічній бо-
ротьбі за українське «я», Буковина протягом другої половини XIX ст.
мала постійні контакти з Галичиною та Наддніпрянською Україною.
Буковину відвідували: Я. Головацький, О. Наумович, О. Барвін-
ський; великий вплив мали — М. Драгоманов, О, Кониський та
інші.

Так, на переломі XIX та XX століть, встановлювався зв'язок між
Україною, що була під окупацією Росії, і тими землями, що були
під окупацією Австрії.'"

в) Закарпаття. У ХУГ ст. Закарпаття ввесь час примушень
було брати участь у боротьбі сусідів. Після перемоги Угорщини
в 1526 році, його поділено між трьома сусідами: Австрією, Туреччи-
ною та Семигородом. Закарпатська Україна стала територією, на
якій точилася боротьба Австрії з Семигородом, Західне Підкар-
паття — Пряшівщина та Ужгородщина — перебувало під зверхні-
стю Австрії, а східне — Семигороду Країна була зруйнована, міста
занепали. Єдиним позитивним явищем було те, що зменшився тягар
панщини, а в горах її не було зовсім. Це стало причиною припливу
до Закарпаття переселенців із Галичини.

Протягом XVII ст. на Закарпатті розвивалася своєрідна куль-
тура; вживалися богослужбові книги київського та львівською дру-
ку; творилася місцева релігійна література, апокрифи, легенди, по-
лемічно-апологетичні літописи (наприклад, Гукливський літопис)
середньовічні повісті, вірші. Власного друку не було і перші книгг
друкували в Тернові. Закарпатське письменство вживало народньо;
мови і мало релігійний характер.

XVIII ст. було добою відносного спокою. Правління Марії Тере-
зії та Йосифа 11 позначилися пільгами для селян; «урбарегулябія'
1766 року обмежила панщину, а 1785 року скасовано підданство се-
лян. Проте, після смерти Йосифа II, його наступник, Леопольд, від-
новив кріпацтво, яке тривало до 1848 року. Посилення панщини
викликало рух опришків, повстанців, які ховалися в горах і звідти
вчиняли напади та грабували поміщицькі садиби.

У XIX ст. на Закарпатті було багато інтелектуальних сил, як:
не знаходили відповідного становища на батьківщині іі переходили
до Галичини або до Росії. Так до Львова переїхали — П. Подій ть
1. Земанчик — професори Львівського університету, а М. Балудян-
ський, 1. Орлай, Ю. Гуца-Венелин, К. Павлович працювали в Росії
і на Україні. Поволі в закарпатській літературі творилася нова но-
ва, далека від народньої. Найвидатнішою особою цієї доби був істо-
рик і церковний діяч Михайло Лучкай-Поп.

Революційний рух 1848 року захопив і Закарпаття. Угорські пов-
станці вели агітацію серед закарпатської молоді, заохочуючи її при-
єднуватися до них і навіть забираючи їх силою до своїх загонів. Ба-
гато українців із Закарпаття тікали до Галичини. Руська Головна
Рада видала відозву до закарпатських українців, в якій перестері-
гала їх проти союзу з угорцями. У той же час повстанці загрожу-
вали Закарпатській Україні долею Содому Н Гоморри, якщо вона їх
не підтримає. Тоді закарпатські селяни розпочали партизанську
війну проти угорців, що нищили та палили їхні хати. Року 1849
закарпатська інтелігенція звернулася до австрійського цісаря та до
Головної Руської Ради з заявами, в яких писала про своє бажання

відділитися від угорців і прилучитися до Галичини. Головна Руська
Рада у своїй відповіді закликала закарпатських українців трима-
тися спільно й підтримувати Австрію проти угорських повстанців.
Проте, австрійський уряд не виправдав надій українців, що його
рятували.'"

Наступна доба історії Закарпатської України зв'язана з діяльні-
стю А. Добрянського, який все своє життя присвятив захистові не-
угорських народів. Він виступав послом від Закарпаття на Слов'ян-
ському З'їзді в Празі та на зборах Головної Руської Ради в 1848
році. Після здушення угорського повстання австрійський уряд приз-
начив А. Добрянського комісаром на Закарпатті. За його ініціяти-
вою, 1849 року делегація закарпатських українців висловила ціса-
реві свої побажання, серед них головне — розподіл Угорщини на
дистрикти за національністю. Уряд взяв до уваги цю петицію і ви-
ділив «Руський дистрикт» з осередком в Ужгороді, а Добрянського
призначив на намісника.

А. Добрянський призначав українців • на високі пости, вводив
українську мову в школах і установах. Почалося відродження лі-
тератури, появились видатні письменники-патріоти, які писали
українською мовою — О. Духнович, Є. Фенцик; Д. Балудянський
видає церковну історію. Засновано літературні товариства: «Пря-
шевское литературное общество», в Ужгороді — «Общество Васи-
лия Великого». Проте, великим лихом стало ширення москвофіль-
ства, яке підігрівалося воєнними перемогами Росії і допомогою ро-
сійських добродійних товариств; розвивалося так зване «язичіс» —
штучна книжна мова москвофілів, у якій безсистемне поєднувались
лексичні та граматичні елементи живої української мови. Москво-
фільство ширилося серед інтелігенції, поглиблюючи прірву між нею
і селянством.

Року 1867 Австрія, розбита Прусією, визнала права Угорщини
на самоурядування. Закарпатська Україна опинилася під владою
Угорщини. Угорці металися на українцях за погроми, вчинені ро-
сійським військом 1849 року. Ці переслідування викликали руїну
Закарпаття і штовхали українців до москвофілів. Яскравим пред-
ставником москвофільства, або русофільства був 1. Раковський, ві-
цедиректор Ужгородської семінарії, редактор «Газети Церковної»
та упорядник низки підручників, у яких він доводив, що нема ні
українського народу, ні української мови, а є тільки єдиний росій-
ський народ і єдина російська мова.'"

1870-го року завітав до Закарпатської України М. Драгоманов і
пізніше в «Австро-руських споминах...«яскраво змалював невідрад-

ну картину життя закарпатських українців, називаючи їх «ране-
ними братами». Аналізуючи причини москвофільства на Закар-
патті, Драгвманов підкреслював, що причина його зрозуміла; це праг-
нення власної держави і протест проти мадяризації України. Два
факти підсилили москвофільство: кар'єра, яку зробили в Росії за-
карпатці — Балудянський, Орлай та інші, і — російська окупація
1849 року, яка показала силу Росії. Ніхто не подумав ознайомлю-
вати угорських русинів з українськими письменниками, тоді, як ба-
гато говорили про російських.

Але слова і перестороги Драгоманова не мали наслідків. Швидко
розвивалися дзі протилежні течії. Перша — це урядова мадяризація,
в якій навіть Греко-Католицька Церква стала поволі знаряддям
антиукраїнської політики угорського уряду. Закарпатські єпископи
діставали іменування під впливом угорського уряду. Завмирали
українські парафіяльні школи, закривались українські газети.
Року 1881 було 353 школи з українською викладовою мовою, а року
1883 залишилося тільки 282. Року 1914 не було вже жадної укра-
їнської школи. Друга течія — це москвофільство, яке виявляло про-
тиакцію. Прірва між інтелігенцією і селянством поглиблювалась.
До того приєдналися стихійні нещастя: кілька років були неврожаї,
і людність голодувала. Внаслідок природнього збільшення сіль-
ського населення — наділи дробилися. Виходом із цього становища
була інтенсивна еміграція до Америки, яка почалася в 1880-их ро-
ках.'"

Так наприкінці XIX ст. Закарпатська Україна була найбільше
занедбаною серед усіх українських земель.