Прес РелізЗаява МЗС УКРАЇНИ30 березня 1999 рМіністерство закордонних справ України ніякою мірою не схвалює удари по Югославії, заявив глава зовнішньополітичного відомства України Борис Тарасюк, виступаючи на засіданні Верховної Ради 26 березня ц.р. Борис Тарасюк нагадав, що у заяві МЗС з приводу подій навколо Косово сказано, що Україна вважає неприйнятним застосування військової сили проти суверенної держави без санкцій Ради Безпеки ООН. Разом з тим, саме відмова Бєлграда підписати вироблені Контактною групою домовленості фактично призвела до такого розвитку подій, зауважив міністр. Борис Тарасюк підтвердив, що Україна готова бути посередником у розв'язанні конфлікту. Міністр не погодився із закликами деяких депутатів розірвати відносини з НАТО і його країнами-членами, а тим паче з пропозиціями направити в зону конфлікту війська і озброєння. Перше, сказав він, не має сенсу, оскільки лише сприятиме розколу світу на два опозиційні табори. А друге - тільки розпалить вогонь війни. Як дипломат і юрист Борис Тарасюк підкреслив, що "вирішення проблеми Косово не може бути внутрішньою справою лише Союзної Республіки Югославія, оскільки йдеться про широкомасштабну гуманітарну катастрофу, збройні акції проти власного населення". Співробітництво України з НАТО не повинно припинятися, оскільки воно є вигідним для України політично і з точки зору її безпеки, підкреслив у парламенті міністр закордонних справ України Борис Тарасюк. В той же час міністр офіційно заявив, що "уряд в цілому і МЗС, зокрема, не діяли і не діють в обхід вищого законодавчого органу, не подавали і не подають заявок про приєднання до альянсу". Він назвав твердження про конкретні дії України по приєднанню до НАТО "чистої води провокацією, яка має на меті поставити під сумнів євроінтеграційні зусилля України, дискредитувати зовнішню політику нашої держави і спрямувати її в антиєвропейському руслі". Міністр нагадав, що українське зовнішньополітичне відомство і Міноборони розпочали глибоко вивчати моделі можливого розвитку ситуації в Європі, пов'язаної з розширенням НАТО, ще у 1992-1994 роках, з початком дебатів про прийом до НАТО нових членів. Розглянувши чотири варіанти імовірних сценаріїв, Україна відмовилася від ролі противника розширення, ролі стороннього спостерігача та ролі країни-апліканта. Було обрано іншу лінію - курс на співробітництво з НАТО. Це - той четвертий сценарій, підкреслив міністр, який "принесе нам позитивні результати". Співробітництво з НАТО передбачає постійний діалог з альянсом, що дозволяє враховувати національні інтереси України, сказав він. Борис Тарасюк також заявив, що Хартія про особливе партнерство України з НАТО, підписана в Мадриді 9 липня 1997 року, є "політично зобов'язуючим документом, підписаним на найвищому рівні". Документ не містить правових зобов'язань, а отже, відповідно до закону про міжнародні договори України, не підлягає ратифікації Верховною Радою. Співробітництво з НАТО є лише одним з елементів стратегічного курсу України на інтеграцію до європейських та євроатлантичних політичних та економічних структур, продовжив Борис Тарасюк. Співробітництво здійснюється відкрито, прозоро, в рамках існуючого в Україні правового поля і сприяє поступовому стиранню давніх ліній поділу між різними частинами континенту, вважає він. І в цьому сенсі "ми якраз і втілюємо в життя ту зовнішньополітичну лінію Президента і уряду, яка не є ані прозахідною, ані просхідною". Україна проводить політику, націлену на захист власних національних інтересів, констатував Борис Тарасюк. За додатковою інформацією прохання звертатись до
|
|
|