ВИСТУП Президента України Л.Д.Кучми на Варшавській конференції щодо спільної боротьби з тероризмом
м. Варшава, 6 листопада 2001 року
Ваші високоповажності!
Шановні пані і панове!
Перш за все хотів би відзначити актуальність і назрілість нинішнього форуму, оперативність, виявлену його організаторами, передусім особисто Президентом Республіки Польща Александром Кваснєвським. Як бачите, ініціатива знайшла широкий відгук. Це, на мою думку, свідчить про загальне розуміння тих загроз, що постали сьогодні перед людською спільнотою.
Для України поняття терору і тероризму не просто слова. Український народ прожив не одне десятиліття в умовах терору, зведеного у ранг державної політики. У війнах, голодоморах, масових репресіях, таборах загинули десятки мільйонів наших людей. Ми, як ніхто інший, розуміємо, що означає страх щоденної загрози знищення, біль втрат і що таке криваве колесо терору.
Чому ми згаяли стільки часу, замість того, щоб ліквідувати тероризм ще у самому його зародку? Адже світ уже заплатив дуже дорогу ціну за те, що вчасно не розпізнав обличчя фашизму і тоталітаризму, коли окремі політики і держави гадали, що їх це зло не стосується і ніколи не торкнеться.
Про тероризм сказано багато. Не було і до цього часу немає єдиних підходів і єдиних оцінок. Дехто робив з терористів героїв-романтиків. Чи стверджував, що таким чином ображені і пригноблені борються зі своїми сильними і багатими пригноблювачами. Хтось підтримував терористичні групи з метою послабити політичний режим, який його не влаштовував. Дехто намагався знайти пояснення тероризмові у зіткненні цивілізацій, конфлікті культур чи релігій.
Плата за таку глобальну людську безвідповідальність, поблажливість, самовпевненість і самозаспокоєність – людські життя, величезні матеріальні збитки і моральні страждання.
Час зрозуміти, що не може бути “більшого” чи “меншого”, “виправданого” чи “справедливого” тероризму. Є просто тероризм – як протилежність людяності, цивілізації, гуманізму. Тероризм, що стоїть в одному ряду зі звірствами фашизму, геноциду та апартеїду.
Так само, як він не може бути “європейським”, “азійським”, “афганським”, “чеченським”, “ісламським” чи “християнським”. Тероризм – це ворог без батьківщини, без національності і релігії, озброєний ненавистю і новими можливостями епохи глобалізації.
Отже, сьогодні насамперед потрібно дати чітке, всеохоплююче, уніфіковане визначення сучасного міжнародного тероризму, зосередити увагу на причинах, які його породжують, на спільних заходах, якими йому потрібно протистояти, на можливостях запобігання і знищення цього зла ще на ранніх стадіях виникнення. Якщо ми матимемо єдиний, об’єктивний підхід до цієї проблеми, то забезпечимо адекватне реагування на неї.
Допоки не буде єдиної взаємоузгодженої оцінки цього зловісного явища сучасності, не буде й єдиного ефективного фронту боротьби з ним.
Варшавська конференція має допомогти нам зробити чи не перший крок у цьому напрямку. І вже цим вона важлива.
Той факт, що всі ми сповідуємо однакові цінності і керуємося однаковими принципами демократії та свободи, є передумовою, яка дозволить нам швидко виробити й ефективно координувати спільні дії.
Шановні учасники конференції!
На моє переконання, події 11 вересня – це новий, небачений досі засіб насилля.
До того слід очікувати й інших невійськових засобів і форм виконання міжнародних терористичних актів.
Виходячи саме з цього, хотів би висловити деякі міркування стосовно документів, які мають бути схвалені на Конференції, та питань, що потребують невідкладного вирішення.
Перше і головне. Регіональні ініціативи повинні стати інтегральною складовою загальносвітової антитерористичної мережі в усіх зацікавлених країнах світу. Тут не повинно бути місця політичним стереотипам.
Наш внесок буде більш вагомим за умови тісної співпраці країн Центрально-Східної Європи з Європейським Союзом, НАТО, Сполученими Штатами, а також нашої спільної діяльності в міжнародних організаціях, передусім ООН та ОБСЄ.
Тому Україна вітає відображення цих положень у текстах Декларації та Плану дій та тісну пов’язаність зазначених документів з прийнятим ЄС Планом дій щодо боротьби з тероризмом.
Користуючись нагодою, хотів би також поінформувати про ще одну регіональну ініціативу у цій сфері. За пропозицією України країнами-учасницями ГУУАМ нині розробляється комплексна стратегія спільних дій, спрямована на боротьбу з міжнародним тероризмом та іншими видами злочинності. Так само, перебираючи головування в ОЧЕС, на чільне місце серед головних пріоритетів її діяльності ми ставимо заходи щодо подолання цієї страшної загрози.
Другим і не менш важливим питанням є вироблення уніфікованих методів контролю за переміщенням людей, включаючи захист від нелегальної міграції і пересування екстремістських груп через території наших країн, про що йдеться у пункті 2 (с) Плану дій. Хотів би наголосити, що його ефективне вирішення не буде можливим без облаштування відповідно до європейських стандартів українського кордону, особливо його східної ділянки.
Посилення контролю на західних рубежах України при певній їх прозорості зі сходу ставить нас в дуже складні умови. Очевидно, що ми усе більше стаємо своєрідною дамбою для потоків людей, які прагнуть незаконно потрапити через українську територію до інших європейських країн. Протягом цього року на кордонах України затримано, не пропущено або повернуто назад тисячі й тисячі нелегальних мігрантів.
Ми зовсім не хочемо відгороджуватися від своїх східних сусідів, але ми також не можемо дозволити перетворити Україну на “відстійник” Європи для нелегалів.
Хотів би повідомити, що з початком бойових дій в Афганістані кількість осіб з цієї країни, які намагаються нелегально перетнути український кордон, значно зросла. Впевнений, що нелегальна міграція є передусім проблемою континентального, європейського масштабу, отже і вирішувати її треба зусиллями всіх європейців і в якнайшвидші терміни. В іншому випадку ця тенденція може перерости у реальну загрозу.
Третє. Погоджуючись з важливістю створення регіонального тренувального центру для антитерористичних підрозділів (пункт 5-й Плану дій), вважав би за доцільне запропонувати залучити до співпраці й обміну досвідом також рятувальні загони цивільної оборони наших країн.
Нещодавні руйнування Всесвітнього торговельного центру та частини будівлі Пентагону, застосування кілька років тому отруйних речовин у токійському метро, інші трагічні події доводять нам, що рятувальним операціям необхідно надавати не менш важливого значення, ніж превентивним заходам. Тим більше, що сьогодні з боку терористів та їх прибічників, на жаль, продовжують лунати нові погрози, у тому числі щодо масштабного застосування біологічної зброї. В Україні є добре тренована команда, яка працює під егідою Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, має значний досвід і готова діяти у найскладніших умовах.
Потрібно також, на мою думку, провести інвентаризацію потенційно небезпечних об’єктів у кожній країні з метою їх належного захисту та обміну відповідною інформацією.
Четвертий момент, на якому хотів би особливо зупинитися. Використання пасажирських літаків як страшної руйнівної сили, розповсюдження поштою викраденого з дослідницьких лабораторій вірусу "сибірки" показує нам, що терористи можуть обернути проти людства цілком мирні речі, створені для його блага, перетворити досягнення цивілізації на смертельну зброю проти неї.
Глобалізація світового інформаційного простору, охоплення мережею Інтернету всіх куточків земної кулі, здійснення за його допомогою найскладніших операцій у фінансовій сфері, поряд з усіма перевагами, відкриває, на жаль, і нові широкі можливості для злочинців. Як ми не могли раніше навіть в думках припустити подій 11 вересня, так само важко уявити, яких нищівних ударів по безпеці та добробуту народів і держав може завдати комп’ютерний тероризм. Україна вже привертала увагу до цієї проблеми під час міжнародних форумів, але, вважаю, за нинішніх умов цей аспект має бути обов’язково врахований при виробленні антитерористичних заходів.
П’яте. Підтримуючи широкомасштабну акцію відплати злочинцям, яку здійснюють сьогодні США та Велика Британія, нам треба готуватися до наступного, невійськового етапу операції, коли неминуче постане питання реабілітації та комплексної гуманітарної допомоги населенню Афганістану. У цьому контексті, хотів би підкреслити, що Україна, яка є активним учасником антитерористичної коаліції і повітряний простір якої використовується військово-транспортними літаками США, готова взяти участь і в майбутніх гуманітарних акціях, зокрема надаючи літаки своєї транспортної авіації.
Насамкінець хотів би наголосити, що війна з міжнародним тероризмом – не лише оперативне попередження можливих терористичних актів та знищення терористичних організацій силовими, економічними та іншими засобами. Поряд з цими завданнями постає потреба залучення всього міжнародного співтовариства до зацікавленої дискусії навколо питань світового розвитку та діалогу між цивілізаціями. Єдиною універсальною організацією, яка здатна розвивати і підтримувати такий діалог, є сьогодні Організація Об’єднаних Націй. Саме тому Україна вже наступного після трагедії дня висунула ряд ініціатив у рамках цього органу, серед яких:
- прийняття Радою Безпеки ООН резолюції стосовно боротьби з міжнародним тероризмом;
- проведення засідання цього органу на рівні міністрів закордонних справ;
- проголошення 11 вересня Міжнародним днем боротьби з тероризмом;
- створення в рамках ООН нової міжнародної структури для координації зусиль держав-членів Організації у боротьбі з міжнародним тероризмом.
Наша держава і надалі займатиме принципову позицію щодо вироблення світовою спільнотою узгоджених і скоординованих дій та розвитку міжнародно-правової основи протистояння цій загрозі.
Від нас залежить сьогодні, чи залишаться події 11 вересня трагічним моментом історії, чи стануть її крутим поворотом.
Дякую за увагу.
За додатковою інформацією прохання звертатись до:
Aлли Окоманюк, прес-секретаря Посольства України в Канаді,
тел.(613) 230-2961, факс (613) 230-2400),
E-mail: ukrembassy@on.aibn.com
Web-site: www.infoukes.com/ukremb/
2001 11 20