|
Кольорові сни Павла Головчука
(Видавництво »Коло», Дрогобич, 2003 р.)
|
Часами,прочитаючи якусь книжку, людина не тільки уявляє собі як виглядають особи про які пишуть, або обставини в яких дія діється, або міста, села, а починає уявляти собі як має виглядати ( фізично) людина, яка її написала. Це саме обовязково станеться коли людина прочитає ось ці листи нашого улюбленого діда Панаса Бездольного. Мабуть кожен з нас, які не раз мали нагоду прочитати диякі з цих листів ще у дома, у, як дідо Панас каже, »здохлій Юґославії» не раз собі уявляв, що їх писав справді старенький, похилений, вимучений життям і працею дідусь, із довгими вусами, що звисають аж до бороди, і обовязково соломяним капилюхом на голові, паличкою в руках щоб підпомагати стареньким ногам ще крутитися по світі і бачити все, запамятовувати все... Цей дідусь мабуть вже сто років крутиться по цьому світі і ще не змучився любити своє українське походження, свою мелодійну українську мову, свою церкву. А любити, мабуть, означає бачити недосягнення і вади свого народу, а все таки не відрікатися, не забувати, не встидатися, а просто любити і гордитися своєю приналежністю.
Але, для тих, які особисто знають пана Павла Головчука не новина, що це не зовсім старенький ( сто літ!) дідусь. Висновок: щоб бути розумним, інтелегентим, проникливим, досвіченним, освіченим, духовним і відважним не треба мати сто літ, а просто дар Божий і благословення з Висот для токої благодарної праці і головне - мати охоту і сміливість сприймати цей дар Божий і нести його, хоч часто він тяжкий мов справжній деревяний хрест.
А благодарні ці писання тим, що вони так , як ранішний дзвінок, зі сну розбуджують і примушують на роздуми, а саме головне вони інформативні приносять собою масу інформацій про події і людей про які »звичайна українська душа» мало знає і рідко розуміє. Правда, що перше враження, коли ви читаєте книжку, є, що тут тільки критика, і скарга, і навіть злість. Aле Головчук з нас сміється, не щоб нас образити, а щоб нас просвітити і »відкрити нам очі», що так твердо і уперто тримаємо закритими.
Коли кажу, що ця книжка інформативна маю на увазі факти, які дід Панас подає про русинів на теренах Юґославії і ширше, про церковну ієрархію та церковне життя на цих же теренах, про газети... Прочитайте, на приклад, лист під назвою »Рус(ь)ке слово» і дістанете цілий перегляд відносин між русинами і українцями на теренах бувшої Юґославії. Або прочитайте про поїздки на Україну (»Моя перша подорож в Україну», »І знов- у Воукраїні», »Втретє я в Україні») і дістанете безліч інформацій про Україну і людей, що там живуть. Про життя українців в Німечині можна довідатися з листа під назвою »Поділ» та »Ще раз про рідну газету». Можна тут дізнатися багато про це, як жили українці у Боснії колись і як вони живуть тепер.
У своїх місійних листах пан Головчук не забуває доторкнутися сучасних тем та сучасного способу життя. Хочете прочитати про cell phone читайте лист »Мобілі», хочете знати про поштові послуги читайте ліст »Пошта», хочете знати про інтернет читейте лист »Вітернет».
Лист який на мене особисто справив дуже сильне враження був лист під назвою »Розум». Тільки, хай простить мені пан Павло, але мені хочеться до нього ще щось добавити. Як четверу методу »воукраїнізування» людського роду я додала б : Під загрозою життям примусити всіх за походженням українців прочитати книжку »Кольорові сни». А тоді, хай болить того кого має боліти, і хай сміється той, хто заслужився на це. І все! Прочитайте книжку і зрозумієте чому треба було добавити цю, четверту методу!
Справді велики, до злізь сильне враження на мене справили спогади »Світ пізнання» та »Вишивана сорочка». Більше б таких творів! Пане Павле, до вас прохання: напишіть, будь ласка більше ось таких творів, як ці спогади! Може тоді наші, сучасні бабці краще зрозуміють свою роль в житті своїх внуків, може більше сучасних батьків зрозуміє як дитину напрямовується на правильну дорогу!
Надія Ляхович,
Торонто, 6 жовтня 2003 р.
|