 |
||||||||||||||||||||||
|
|
|
 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Українці колишньої Югославії відзначили сумну подію Історія пишеться сама: день за днем, дія за дією, випадок за випадком, щасливі події, сумні події. Деякі проходять незамітно - ніхто не звертає увагу на них і вони забуваються. А інші знов лишають глибокий слід в душах і пам'ять, весела чи сумна, ніколи не гасне. Все мерехтить в нас і навколо нас усвідомлюючи нас , що ми є частиною певного часу, певного історичного моменту. Таким чином твориться і історія нас - українців з колишньої Югославії. І щасливі спогади, чи сумні - вони все-таки наша історія. Канадське Об'єднання Українців Колишньої Югославії добре розуміє, що фактом, що ми вже не живимо на теренах колишньої Югославії ми не перестали бути частиною тої спільної історії українців колишньої Югославії. І тому що різні події залишилися в наших серцях, хочемо ми того чи ні, вони лишаються і наші пам'яті. Зберігаючи пам'ять на події минулого ми продовжуємо творити історію разом із нашими братами і сестрами, що і далі живуть на теренах бувшої Югославії. Десять років тому зруйновано українську Греко-католицьку церкву у м. Прнявор, Боснія.
„Про цю подію мені писати важко" - сказав з приводу цієї події парох прняворської церкви о. Петро Овад - Війна вже була в повному розпалі і стрілянини не бракувало. Глуха, темна ніч накрила місто Прнявор. Освітлення не було місяцями.... У глибоку ніч мене розбудив страшний удар. З просоння подумав, що то землетрус... .„Петре, наша церква звалена" - закричала дружина. Подивився я на годинник: п'ять хвилин по першій. Посідали ми з дружиною, заплакали і думали, що тепер буде з нами і нашими людьми." Жахлива подія! І не один з нас хотів би просто перекреслити її у своїй пам'яті і уявляти, що вона ніколи не сталася... Але сталася. Сталася і тим вписалася в історію нас, українців з колишньої Югославії. 21 грудня 2002 року у приміщенні Інституту Св. Володимира відбулася Виставка фотографій, які свідчать про цю сумну подію. Організувало її Канадське Об'єднання Українців Колишньої Югославії. Присутні мали нагоду бачити чидові фотографії церкви у Пняворі перед руйнуванням, зруйнованої церкви та відбудовування церкви. Відкрив Виставку голова КОУКЮ, Михайло Ляхович. Вітаючи присутніх, він сказав: „Цією виставкою ми хотіли відзначити подію в нашій недавній історії, яка глибоко вкарбувалася в свідомість усіх тих українців, які походять з теренів колишньої Югославіє'!: підступне знищення української церкви у місті Прнявор у північній Боснії. Це сталося, коли в околицях Прнявору не було жодних воєнних дій. Мета цього акту була одна: застрашити українців, щоб і вони, так як десятки тисяч представників інших національностей, покинули свої пороги, покинули Боснію. Церква Преображення Господнього у місті Прнявор була збудована в 1912 році. Архитектор церкви невідомий, але знаним є, що церква збудована за плянами одної церкви в Самборі в Україні. Довгі роки прняворська церква була своєрідним центром, з якого випромінювало світло віри і надії на краще майбутнє. Вона допомогла українському народові Боснії а пізніше і цілої Югославії пережити і вистояти усі лихоліття, якими доля щедро обдарувала Балкани. Дві світові війни прокотилися Балканами, а українці вистояли. Особливо в новіші часи, коли пута комунізму почали слабнути, в Прняворі відбулися величаві святкування: в 1988 році відбулося святкування 1000-ліття християнства а в 1990 році відбулося величаве відзначення 100-ліття переселення українців до Боснії. Оба ці свята скріпили національне і духовно український народ Боснії. Зродилася надія, що нарешті буде можливі вільно вільно розвивати своє національне та релігійне життя." У розпалі війни хтось забажав розбити ту зростаючу надію, і подумав, що руйнуючи церкву може зруйнувати дух людей. У продовженні вечора поділився своїми спогадами про зруйнування церкви пан Богдан Гемон, який в той час ще жив у м. Прнявор, недалеко самої церкви. „ Люди переживали і плакали, але знали, що дух віри і українства у Прняворі не згаснуть." - сказав пан Богдан. Зворушливі спогади о. Петра Овада зачитали Борис Гемон і Надія Ляхович. „ Український дух в Боснії знову вистояв. Стараннями перш за все отця Петра Овада та цілої громади, церкву знову відбудовано."- у продовжені сказав Михайло Ляхович - „Тому сьогодні ми відзначаємо не лише сумну подію 10-ліття її знищення, але і свято її відновлення. Українство у Боснії продовжує існувати " Церкву відбудовано завдяки фінансовій допомозі німецької організації Церква у потребі, як рівно ж допомогою різних організацій у діяспорі, а перш за все людей, які там живуть. „Нема сумного, щоб краплина веселого в нім не була. Під час розчищення руїн у фундаментах церкви було знайдено Грамоту вставлену туди в день освячення оригінального храму. Між підписаними є і кир Микита Будка, який день перед тим, бувши вже у Прняворі, довідався про свою номінаціє на єпископа для українців греко- католиків в Канаді. Таким чином, через особу блаженного Микити Будки, історія українців Боснії і Канади зв'язалися далеко перед тим, як ми прибули на цей континент. Як знаємо, минулого року під час візити в Україну, папа Іван Павло Другий проголосив кир Микиту Будку блаженним української церкви."- на закінчення сказав Михайло Ляхович. Після цього присутні мали нагоду подивитися на фотографії та обмінятися своїми думками та спогадами. Історія твориться сама - день за днем, подія за подією.... І ця виставка увійшла у історію українців колишньої Югославії! Надія Ляхович
|
||||||
|
|
||||||
|
|
||||||
|
|
||||||
