До 70-ліття виходу в світ першого числа „Рідного слова“*

   Перед Великодними Святами 1933 року вийшов перший номер першої української газети в Югославії — „Рідного слова". І від тоді, аж по початок другої світової війни у нашій країні, по квітень 1941 року, ця одинока до цієї пори постійна періодична українська газета була радо баченим гостем у кожнім українськім домі в Югославії.

   Першим і одиноким редактором, який рівночасно був основоположником цієї газети, а також і виконавцем усіх конечних робіт — від писання статей по експедицію і кольопотражу — був о. Михайло Фірак, з-початку душпастир у Пішкоревцях, а відтак парох у Руському Керестурі. Тут, у тих малих Пішкоревцях, народилася наша перша й одинока газета, тут творив невтомний о. Михайло, тут, у недалекім Дякові її друковали. Листопадове число з 1934 року було вже друковане в Осіеку, де газету друкують по 2-ий номер з 1936 року. Відтак, по 10 лютого року вона друкується у Дервенті, а від того часу до кінця у Рускому Керестурі, в друкарні „Просвіти".

   Відповідальними редакторами „Рідного слова" були люди, які фактично з цією газетою не мали нічого спільного, але постійно мешкали в місцевості, де вона друковалася. Це було по законах старої Югославії. В часі друковання газети у Дякові відповідальним редактором був о. д-р Франьо Дідович, римока- толипький парох і декан у Дякові; відтак — коли друковалися у Осієку, відповідальним редактором був сам о. Фірак; у часі друковання у Дервенті гезету підписував о. Жиґмонд Слиж, наш дупшастир у цьому містечку. У Руському Керестурі відповідальним редактором знову був о. М. Фірак.

   „Рідне слово" з-початку виходило один раз у місяці; від 9-го номера 1935 року виходило два рази в місяці, а від 2-го номера з 1940 року — три рази в місяці. З-початку формат газети був менший (до кінця 1935 р.) — 315 х 225 мм., а потім більший — 400х280 мм. Зміна формату газети спричинила і зміну числа сторінок, яких з початку було вісім, а опісля чотири.

   Саму назву газети, а також і назви поодиноких рубрик, графічно оформив о. Максим Буїла. Перші три букви назви своєю стилізацією творять гербовий знак св. Володимира Великого (тризуб - примітка М.Л.). Зразу під назвою і її доповнення — „часопис для українців в Югославії". В перших номерах газети такі рубрики: 3 рідного краю, Що чувати у світі?, Що нового в Югославії? З наших осель, Новинки. Пізніше з’являються рубрики: Господарство, 3 нашої держави. Наші дописи. Рубрики з часом міняли свої назви, але їх зміст лишався незміненим.

   Вступну статтю до першого номера „Рідного слова" написав Крижевацький владика кир Діонізій Няраді. Він починає словами: „Нехай буде Господу Ісусу Христу найбільша честь i слава, що допоміг і поблагословив видавання газетки „Рідне слово" для грекокатолицьких Українців у Югославії. Тішуся, що на початку великого ювілейного року, на празник першої Пасхи, можу дорогою з цілого серця всіх наших священиків Вікаріяту Босанського і Деканату Славонського і всіх вірних привітати найгарнішим привітом — Христос Воскрес!"

   І сам видавець-редактор на 7 стороні цього першого номера звертається до читачів словами: „Випускаючи у світ „Рідне слово" — перший часопис для українського народу в Югославії, підписаний має тверду надію, що наші люди в Босні, Славонії і по других краях Югославії його щиро привітають, бо відчувають потребу часопису, котрий рідною українською мовою до кожного зоговорить, принесе вісті з Рідного краю, злучить нас розсіяних до одної громади і занесе до наших домів світло просвіти і знання. „Рідне слово", це часопис український і християнсько-католицький. Буде воно будити в наших людях народну свідомість, буде вчити любити рідну мову і все що наше українське..."

   Годі в такій принагідний статті про ювілей вашої першої української газети в Югославії згадати все, про що писалося у „Рідному слові". Були тут цілі серії статей у продовженнях, в яких подано перегляд історії українського народу, про події у рідній вселенській Церкві, про життя наших людей у Югославії, про українську культуру, літературу, освіту, про потребу шкіл, навчання, читалень, самодіяльних гуртків... Були і статті, розуміється, на релігійні теми. Весь час червоною ниткою протягається ідея братерства і єдності українців і русинів у Югославії

„Рідне слово" інформувало і формувало українську католицьку громадськість у Югославії протягом вісім, років. Цим воно відіграло велику ролю у нашій поселенчій історії. Відзначаючи цей ювілей почуваємось зобов'язані і до запопадливого редактора і видавця о. Михайла Фірака і до людей нашого часу як рівнож і до нашої майбутності.

о. Р. М.

* Стаття була написана з приводу 50-ліття „Рідного слова“ і опублікована у „Xристиянському календарі“ за 1983 рік.

[Home] [About Us] [Events] [Related Links] [Bibliography] [Music] [Humor] [Photo Galery] [From Our History] [100 years of Devetina] [Education in Devetina] [Priest's memories] [One village - two saints] [20 years of Kolomyjka] [Andriy Holovchuk] [70th Aniversary of Ridne slovo] [Sremska Mitrovica] [The Architecture of Our Churches] [Kozarac] [Deviatyna] [o. Stefan Pitka] [KOUKYU PICNIC 2003] [Burial of father Stefan] [Our Literature] [Late Rev. Dmytro Stefaniuk] [Delegation from Ukraine visited Serbia] [New Ekzarhat in Serbia]