 |
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
 |
|
|
||||
|
Нарис історії української греко-католицької парафії в Kозарці* о. Aнтін Tарасенко** Два роки тому наша громада в Югославії скромно відзначала 80-ліття поселення перших українських колоністів до Бонії, а ось цього року припадає 7-ліття нашої парафії у Козарці. Цей малий ювілей козарецької парафії стає у рамках нашої поселенчої історїі в Боснії великим, значним і гідним уваги. Неповних десять років після переселення до Боснії, Козарац стає духовним вогнищем заслугами й намаганням Слуги Божого митрополита Андрея, який — відвідавши людей у боснійських оселях — посилає сюди священиків та матеріально помагає будову церков і каплиць.
Зліва стоять: о Григорій Біляк, о. Никон Чушняк ЧСTС, Зліва сидять: о. Юрій Kолодій, о. митрат Oлекса Базюк, о. Михайло Kіндій Парафію в Козарці засновано 1910 року, а першим її парохом—душпастирем став о. митрат д-р Йосиф Жук. В той час до козарецької парафії належали й території, які зараз входять у склад парафії з осідком у Баня Луці (Яблан, Обсєчко, Челінац, Іванська...), а також і весь територій парафії в Церовлянах. Зразу надходять нам думки й подиву гідні питання — з якими великими труднощами перший козарецький душпастир відвідував своїх вірних на таких розлогих просторах? Перші й тому найважчі кроки зробив о. Жук, який розгорнув душпастирську діяльнясть серед українських поселенців.
Один рік тривала запопадлива праця о. Жука, а відтак до Козарця прибув о. Михайло Кіндій. Йому пощастило збудувати парафіяльну церков у Козарці та каплиці в Пастиреві і Яблані. У Церовлянах під цю пору вже була спільна каплиця з римокатоликами. Землю на якій збудовано церков у Козарці подарував Ілько Сцібайло. Сам о. Кіндій, за свої гроші, купив 10 моргів (45 дулумів) поля для удержування душпастиря. Цей довг о. Кіндіеві звернено за часів коли тут душпастирював о. Олексій Базюк. Крім цієї будівничої діяльності о. Кіндій мав неабиякі труднощі з провокативними виступами під гаслом „повороту до прадідівської віри" тобто незєднаного православ'я. Але, цю спокусу вірні козарецької парафії стійко витримали і парафія лишилася у єдності, бо відступило лиш три родини. В „Хроніці" записано, що народ в цю пору численно учащав у богослуженнях і парафія була духовно сильною. О. Кіндій у Козарці був лиш два роки, а зробив дуже багато і своєю працею створив сильні підвалини для дальшого розвитку.
Eнтер’єр та зовнішний вигляд церкви у Kозарці Після о. Кіндія, протягом двох місяців, парафією у Казарці завідував о. Никита Будка, префект семинарії у Львові. Тут у Козарці він дістав номінацію на єпископа для українців у Канаді. Народ дуже жалів з приводу виїзду .о. Будки, бо надзвичайно його полюбили й шанували. Крім жалю за собою лишив він і одну скриньку, яку своїми руками зробив. Наступні роки позначені добрим і плідним життям парафії. Насамперед тут душпастирем був о. Еміліян Ковч (1912—1914), який докупив ще землі для потреби церкви та старався заложити молочарню, але все це було безуспішно. Землю яку він купив на довг забрав банк з причини несплачування позики. З Козарцю о. Ковч вернувся до Галичини. В наступних роках (1914—1917) в Козарці було, на переміну, кількох священиків: о. Григорій Ковч, декан заліщинський з двома своїми шваграми — о. Чижаком та о. Свістелем. О. Григорій Ковч був батьком о. Еміліяна і він до Козарця прийшов припадково як військовий священик і тут остався один цілий рік. Після о. Григорія Ковча парафією завідує о. Никон Чушняк (1915—1917), монах Чину св. Т. Студити. Від 1917 по 1919 рік парафією у Козарці завідує о. митрат Олексій Базюк, Апостольський адмінінстратор, який сюди доїжджає з Баня Луки. Як вже згадано, в часі його душпастирювання сплачено довг о. Кіндійові в сумі 5.000 Корон. Живуть ще люди які його пам'ятають та з приємністю згадують. Новим настоятелем парафії у Козарці став о. Михайло Черняк (1919—1927). В часі коли він тут бував зроблено новий іконостас до церкви та заложено Апостолат св. Кирила і Методія. Заколот і роздор який настав між українцями у Боснії в двадцятих* і тридцятих роках, що його був започаткував незєднаний православней священик Василь Стрільчик, не обминув ні Козарця. Новий козарецький душпастир о. Михайло Костюк укладав багато зусиль, щоби парафію охоронити від цього роздору. Сьогодні можна сказати, що попри всі провокативні виступи поодиноких осіб, ця парафія лишилася компактною і зараз вже нема жодних наслідків цього роздору, хоча рани гоїлися дуже важко. О. Костюк протягом десятирічної своєї праці (1927—1937) запопадливо намагався матеріально скріпити цю парафію. Він збудував дуже гарний парафіяльний дім і приготував матеріал для будови нової церкви. Його також радо згадують вірні цієї і парафії. Будова нової церкви у Козарці була найважливішим завданням наступних настоятелів цієї парафії. О. Олександр Біляк завідував парафією лише три місяці в 1937-ім році, але це вистарчило йому, щоби призбирати матеріалу для планованої будови. Будови церкви розпочав о. Евстахій Легенький, новий настоятель парафії (1937—1940), а докінчив о. Сільвестер Саламон (1940—1942). Цей останній зорганізував церковний хор і залишки хорового співу в церкві що й сьогодні можна чути.
Молодь в Kозарці в 1979 році Після другої світової війни багато українців з козарецької парафії виїхало до Срему, Славонії та Бачки. Зовсім нема вже наших вірних, а також і каплиці, в дочернім селі Пастирево. Вони у війні дуже потерпіли, а це що лишилося, виемігрувало після війни з поляками до Польщі. Філіяла Марічка, в якій колись жило ЗО українських родин, сьогодні складається з всього лиш сім родин. Каплицю в цьому селі відновили самі люди під проводом о. Дмитра Стефанюка і в ній зараз відправляються богослуження. Натомість Пастирева з'явилася нова українська оселя — місто Прієдор. Тут живе 70 родин і ця громада весь час збільшується. В повоєннім часі зроблено до церкви гарний мармуровий престіл (1960 р.) та скромний іконостас (1961 р.). Землетрус в 1969 році спричинив неабияке ошкодження на парафіяльній церкві і це прийшлось направляти з великими труднощами. Переважно люди самі робили й церкву забезпечено залізними штабами. Aле, вернімося до настоятелів цієї парафії. Після о. С. Саламона до Козарця знову приходить о. Евстахій Легенький (1942—1951). Відтак тут душпастирем о. Михайло Юриста (1951—1965), але коли він був протягом трьох років відсутній, до цієії парафії доїжджали оо. Семен Хроміш з Баня Луки та Дмитро Стефанюк зі Загребу (1957—1960). О. Петро Бабій був настоятелем парафії від 1965 по 1971 рік, коли до Козарця прибув о. Антін Тарасенко, який і сьогодні очолює цю парафію. (o. Aнтін Tарасенко виїхав до Kанади в 1984 р. Після нього на Парафію до Kозарця прийшов о. Михайло Стахник. Примітка М.Л. ). В новіші часи при церкві збудовано дзвіницю висоти 25 метрів, нову захристію, відремонтовано баню на яку вставлено нову дерев'яну конструкцію а відтак перекрито мідяною бляхою. Зараз церква в середині розмальовується декоративною орнаментикою та живописом. Коли все буде скінчене, козарецька церква буде одною з найкращих у нашій єпархії. Приходство також відновлене. Впроваджено електричний струм і воду, вставлено всюди нові підлоги. На подвірю збудовано нові господарські будинки. Погляд у майбутність зупиняється на Прієдорі, цьому промисловому місті де зростає українська колонія з кожним днем. Віддаль між Козарцем і Прієдором 15 кілометрів і це утруднює зв'язок вірних зі своєю церквою. Дозрівають умови, щоби в самому Прієдорі заложити окремий душпастирський осередок для наших вірних. Це великий обов'язок, важкий обов'язок, але конечний... Козарац має світле минуле, гідне сучасне й оптимістичне майбутнє. Це ручать зростаючі українські оселі в Прієдорі та біля копалень у Любії, Томашиці й Омарській. Українці в Югославії, українці в козарецькій парафії — лиш мала гілочка українського народу. Відзначаючи свій малий ювілей вони готуються до відзначення великого ювілею нашого народу — 1000-ліття хрещення. Козарац, серпень 1980 р. *Стаття опублікована в „Xристиянському календарі“ на 1981 р. **о. Aнтін Tарасенко був парохом Kозарця до 1984 року, коли парафію перебрав о. Михайло Стахник. Він там служить і сьогодні (серпень 2003).
|
